BLAGO/ будуємо міста третього тисячоліття

«Тиха епідемія»: як вберегтися від головної літньої небезпеки

На водоймах України з початку року загинуло понад 280 осіб, зокрема 37 дітей. Лише за один тиждень червня потонуло 27 осіб (із них 12 дітей), а в один із днів ДСНС зафіксувала безпрецедентну цифру — 17 загиблих за добу, включно з 9 дітьми, повідомляє ДСНС. Головною причиною різкого стрибка смертності на воді стала аномальна спека, через яку люди масово йшли до водойм, ігноруючи власну безпеку

Ми звикли сприймати воду як стихію відпочинку, ре­лаксу та дитячих розваг. Проте за цією ідилією ховається жорстока статистика: ВООЗ називає утоплення «тихою епідемією», яка щороку забирає сотні тисяч життів. Най­страшніше в ній — не лише масштаб втрат, а те, наскільки непомітною вона є. Щоб не сталося трагедії, слід подбати, насамперед, про безпеку та знати, як надавати першу до­помогу за утоплення.

Утоплення — не як у кіно

Людина, яка тоне, не кричатиме, не розмахуватиме ру­ками, — словом, нічого такого, що показують у кіно. Голо­ва потопельника закинута назад, то зникає під водою, то з’являється на поверхні. Рот — на рівні води. Руки під во­дою, судомно намагаються за щось вчепитися. Якщо ви помітили з берега схожу картину, — часу на порятунок має­те до хвилини, інакше людина потоне!

Єдина безпека дитини на воді - довжина витягнутої руки дорослого

Коли ж тоне дитина, є одна характерна ознака — тиша. Зазвичай діти у воді борсаються, галасують. Тож якщо ди­тина у воді раптом затихла, — переконайтеся, що з нею все гаразд.

До уваги батьків! Фізична терапевт­ка, дитяча тренерка з плавання Оксана Мокасєєва застерігає: надувні засоби не гарантують безпеки.

«Не покладайтеся на надувні кола чи нарукавники як на засіб захисту дитини. У воді ці предмети часто зісковзують, зали­шаючи малюка без опори, поки сам засіб залишається на поверхні. Пам’ятайте: будь-які надувні ви­роби створюють лише ілюзію безпеки.

Особливу небезпеку становлять:

  • кола на шию: можуть спричинити травми шийного відділу хребта та створити хибне відчуття безпеки у батьків
  • кола із сидінням та «swim trainers»: обмежують рухи та унеможливлюють самостійне вивільнення дитини, якщо вона перевернеться у воді
  • класичні надувні кола з отвором посередині: легко перевертаються, через що дитина може опинитися під во­дою головою вниз
  • нарукавники: часто зісковзують з мокрих рук, робля­чи дитину беззахисною.
  • інші надувні вироби (нудли, матраци, дошки для пла­вання): не є рятувальними засобами та не гарантують утримання дитини на поверхні води.

Дитина може вислизнути з кола або перевернутися вниз головою за лічені секунди. Надувні вироби можуть втрачати повітря або зміщуватися під час руху. Жоден із цих засобів не замінює постійного нагляду дорослого та професійного навчання плавання. Будьте пильними та за­вжди перебувайте на відстані витягнутої руки від дитини, коли вона у воді.

Важливо: колір купальника може врятувати життя

Безпека дитини на воді починається ще з вибору одя­гу. У критичній ситуації кожна секунда має значення, і те, наскільки швидко ви помітите малюка у воді, залежить від кольору його купальника чи плавок.

Обирайте неонові та контрастні кольори. Пастельні, «водні» або занадто темні відтінки можуть зливатися з ото­ченням, що значно ускладнює пошук дитини у разі потреби.

Кольори, які найкраще видно у воді (басейн та від­криті водойми):

  • яскраво-помаранчевий
  • неоново-рожевий, жовтий, блакитний
  • яскраво-зелений (лаймовий)

Ці кольори максимально контрастують з водним середовищем та дозволяють миттєво ідентифікувати дитину.

Чого варто уникати:

Світло-сині, бірюзові, білі, сірі, чорні та темно-сині ку­пальники небезпечні. У каламутній воді, при відблисках сонця чи в тіні вони стають «невидимими», зливаючись із дном або товщею води.

Золоті правила безпеки дітей на воді:

Постійний нагляд: Ніколи не залишайте дітей без нагля­ду — ні у воді, ні поблизу берега.

Пам’ятайте: жоден рятувальний засіб чи яскравий ку­пальник не замінить вашої пильної уваги.

Порятунок потопельника: головне правило — не нашкодити собі

Якщо ви стали свідком того, що людина тоне, а про­фесійних рятувальників поруч немає, дійте максимально обережно. Пам’ятайте: ваша власна безпека — пріоритет. Якщо ви не впевнені у своїх силах чи можливостях, не ри­зикуйте, адже можете стати другим потерпілим.

Оцініть ситуацію та викличте допомогу: Негайно пові­домте службу порятунку («103» або «101»). Поки чекаєте на медиків, у вас є шанс надати першу допомогу.

Підготовка до підходу: Якщо ви прийняли рішення ря­тувати, обов’язково використовуйте рятувальний жилет, круг, дошку або будь-який інший плавучий засіб.

Контакт із постраждалим:

Підпливайте лише зі спини. Панікуючи, людина може інстинктивно вчепитися за вас і потягнути на дно. Якщо людина при свідомості, голосно та чітко заспокойте її: «Я рятувальник, я вам допоможу».

Якщо людина вже під водою:

Пірніть, обхопіть її попід руки та, відштовхнувшись від дна, випливайте на поверхню. Якщо є можливість, залучіть до витягування постраждалого на берег ще 2−3 осіб.

Особлива обережність: Якщо є підозра на травму (на­приклад, людина пірнала), максимально зафіксуйте ший­ний відділ хребта, уникаючи різких рухів головою.

Дії на березі:

  • Перевірте свідомість та дихання. Покладіть постраж­далого на спину на тверду поверхню.
  • Забезпечте прохідність дихальних шляхів. Обережно закиньте голову назад, піднявши підборіддя. Це допоможе випрямити дихальні шляхи.
  • Очистіть ротову порожнину. Швидко перевірте, чи немає в роті сторонніх предметів (піску, водоростей, блю­вотних мас) та обережно видаліть їх.
  • Якщо у постраждалого відсутнє дихання та серцебит­тя, розпочніть серцево-легеневу реанімацію.

Розмістіть руки в центрі грудної клітки, на нижній по­ловині грудини, і ритмічно натискайте з частотою 100−120 разів на хвилину, на глибину 5−6 см у дорослого. Після 30 натискань зробіть 2 вдихи в рот постраждалого (або рот в ніс, якщо є маска-клапан). Продовжуйте чергувати 30 на­тискань та 2 вдихи до прибуття медиків або відновлення дихання та пульсу. Не припиняйте реанімаційних заходів, навіть якщо постраждалий не подає ознак життя протя­гом тривалого часу, особливо у випадках утоплення, адже є випадки порятунку після кількох десятків хвилин реані­мації. Тому реанімаційні заходи проводять дві особи, щоб уникнути втоми.

Забезпечте постійний нагляд за постраждалим до при­їзду бригади швидкої медичної допомоги.

Культура купання: що важливо знати, перш ніж зайти у воду

Щоб не стати жертвою «тихої епідемії», дотримуй­теся цих правил ще до того, як ступите у воду:

  • Обирайте облаштовані місця. Купайтеся тільки там, де є офіційні пляжі та чергують професійні рятувальники. Уникайте «диких» водойм, де допомога може не прийти вчасно.
  • Стежте за прогнозом. Ідеальні умови для купання — сонячна погода, коли температура води становить не мен­ше 18−20°C, а повітря — 20−25°C.
  • Прислухайтеся до організму. Не заходьте у воду, якщо ви збуджені, виснажені після фізичних навантажень, відчуваєте нездужання або вже переохолодилися.
  • Уникайте «температурного шоку». Різкий стрибок між гарячим тілом і холодною водою викликає ефект хо­лодного душу: м’язи та судини миттєво скорочуються, що створює небезпечний тиск на внутрішні органи. Заходьте у воду поступово, даючи тілу змогу адаптуватися до тем­ператури.
  • Знайте свої межі. Якщо ви не впевнені у своїх нави­чках плавання, не заходьте у воду глибше пояса. Якщо є сильна течія — відмовтеся від купання зовсім.
  • Завжди тверезо оцінюйте свої сили під час запливів.
  • Не доводьте до ознобу. Тривале перебування у воді виснажує організм і може призвести до судом, що є смер­тельно небезпечним, коли ви далеко від берега.

Перебуваючи поблизу водойм, заборонено:

  • заходити у воду в стані алкогольного сп’яніння (до 50% утоплень стаються саме через вживання алкоголю);
  • організовувати у воді ігри, пов’язані з пірнанням, за­хватами та підтопленням;
  • запливати за знаки огорожі і попереджувальні знаки;
  • стрибати у воду з гребель, пристаней, катерів, човнів;
  • кататися на човнах і катамаранах без рятувальних за­собів;
  • використовувати для плавання дошки, колоди, на­дувні матраци, автомобільні камери та інші допоміжні за­соби.

Дбайте про власну безпеку і в разі виникнення надзви­чайної ситуації негайно телефонуйте до Служби порятунку на номер 101 або ж до Системи екстреної допомоги на­селенню на єдиний телефонний номер 112.