Чи варто переживати: а що люди скажуть?

Моя мудра сусідка пані Слава, яка все про всіх знає, завжди каже, що «в тихому болоті чорти водяться». Вона ніколи не довіряла сором'язливим чоловікам і, думаю, мала рацію. Якось мені по секрету розповідала про свого «старого» (так пані Слава називала покійного чоловіка). За її словами, «старий», як приходив до когось у гості, корчив зі себе непитущого і такого, що їсть, як горобець. І вся родина пані Славі заздрила: «Йой, який той твій Ігорцю скромний! Ну, ніц не їсть і не п’є. Ото маєш файного хлопа, скромного такого, нікому «кривого» слова не скаже».

А що було насправді? А насправді, «старий», коли ще всі гості сиділи за столом, забавлялися і смакували наїдки, брав за руку свою благовірну і казав, що вже час йти додому, мовляв, господарі втомилися їх обслуговувати, може, хтось вже й прилягти хоче. А як приходив додому, все, що було в холодильнику, повинно негайно було бути подане на стіл, бо «скромний Ігорцю» був голодний, як вовк. Одна пляшка горілки замінювала іншу, а потім пані Славця чула про себе, яка вона жахлива господиня, не вміє так приготувати і подати на стіл, як Марійка, у якої були в гостях. А якби пані Славця, не дай Боже, спробувала щось «старому» заперечити, то міцний кулак чоловіка миттєво летів їй «в писок».

Життя зі «старим» у пані Слави не було медом. А моє запитання: а чого стільки років терпіли йому, жінка відповідала: «А що люди скажуть?».

Як правило, тихі на публіці люди зганяють свою злість саме на близьких, які не можуть за себе постояти.

Якось у маршрутці почула, як дівчина розповідала мамі, що більше не витримує жити під одним дахом зі свекрухою. Не знаю, що там тій бідній дитині казала у слухавку мама, але з реакції дівчини зрозуміла: найрідніша людина, мабуть, радила терпіти, бути скромною, ввічливою і дуже лагідною. Бо що скажуть люди? «Мамо, та мені все одно, що скажуть люди. Я беру малого і вертаюся додому», - дівчина витирала сльози.

Не можу судити, що відбувається у цій родині, але чи справді так важливо, що скажуть люди? Кому потрібна та скромність у цій ситуації? Дивує одне: невже та мама не розуміє, що її донька має жити для себе, а не для того, щоб догодити комусь?

Мама у дитинстві, мабуть, навчала донечку бути скромною, сором’язливою. Не перечити старшим. Ця дитина повторює ту ж помилку, що і моя сусідка пані Слава, яку обзивав і бив чоловік. Мабуть, також через свою скромність переживала – а що люди скажуть?!

Та не важливо, що скажуть люди. Головне не дозволяти нікому вказувати, як людина має проживати своє життя. Так, можна підказати, але ж не ламати людині життя…