Хай не у всіх є корона, але елементарна культура мала би бути в кожного

Це, звичайно, не нагальні й не аж такі життєво необхідні речі.

Але як я мрію, щоб у нас скрізь в театрах та на концертах, було, як в умовній віденській опері, — запізнився на захід хоч на хвилину, купив квитки хоч в еквіваленті 200 євро — до свіданія!

Не зайдеш вже ніяк.

Вертайся додому, запивай горе в буфеті, пройдися у найближчий парк, сходи у декольте і на шпильках в супермаркет чи випий кави з театральною сумочкою у стразах коло кавової районної будки — повна свобода.

Але — поза межами театру чи концертного залу, куди збирався ледь не із зими.

Зась! Двері глухо зачинені!

Квитки пропали.

І це прекрасно.

І щоб ніякий кум не порішав.

Вхід до зали після третього дзвінка заборонено!

Бо повага до артистів, до глядачів, до чужого та й свого часу має бути.

Як там кажуть? Точність — ввічливість королів.

Ну, хай не у всіх є корона, але елементарна культура мала би бути в кожного.

Все ж на культурний захід сходяться.

Але це або виховується батьками, або прищеплюється звичкою — пропадуть раз гроші, на другий раз замуляє.

А там — дивись, і культурна звичка зʼявиться.

Джерело