Що на нас чекає після війни?

Мене попросили запропонувати, що треба буде зробити владі після війни насамперед. Але я вирішив визначити три основні напрями, якими влада мала зайнятися ще вчора, щоб сьогодні підготувати базу для роботи після війни. Отже, за пунктами, але широкими мазками, і не занурюючись в деталі.

1. Перше. Необхідно все ж таки виписати програму повернення біженців в Україну та програму їх мотивації. Прописати задоволення базових запитів — житло, робота, харчування, а також освіта для дітей та медобслуговування. Прописати, як і за рахунок чого це робитиметься, а також за який час. Прописати методику комунікацій з нашими біженцями, їхню адвокацію та за рахунок чого не губитимуться зв’язки з Україною внаслідок тривалих військових дій та якоріння біженців у країнах, які їх прийняли.
2. Друге. Час виписати план початкового відновлення України з прописуванням регіонів та локацій, які будуть відновлені у перші роки. Адже зрозуміло, що всі зруйновані міста відновлювати не буде можливості. Прописати, довкола яких підприємств створюватиметься житло, бо забезпечення роботою буде першочергово. Необхідно визначитися з концепцією подальшого вектора розвитку держави, і які ресурси будуть потрібні для цього — від людського до фінансового та технологічного. А для всього цього будуть потрібні люди, повернення яких має забезпечити пункт номер один.
3. Третє. Вже сьогодні необхідно виписати програму реабілітації та соціалізації тих, хто повернувся з війни. Як і за рахунок чого буде забезпечено психологічну, соціальну та фінансову допомогу? Потрібно прописати забезпечення роботою більшості людей і робити це на підставі пункту два, про який я писав вище. Також уже сьогодні треба думати, що робити з величезною кількістю зброї, яка після війни опиниться у приватній власності. Яка форма легалізації цієї зброї можлива? Окремо прописати права, пільги та гарантії тих, хто повернувся з війни, а також тих, хто загинув. І настав час спростити систему набуття статусу учасника бойових дій. Тому що, якщо комісія, яка працює зараз, працюватиме так само і далі, то вона розгляне перші 10% документів років через 15.

Як бачите, ці три пункти взаємопов’язані, але ними потрібно займатися навіть не сьогодні, а ще вчора. Тому що після війни ми не матимемо часу на виписування програм — настане час реалізовувати їх. І це задача мінімум. Дивно, що держструктури цим не займаються, не проводять дослідження і не тестують рішення. Мабуть, сьогодні не до таких дрібниць. Але я, принаймні, запропонував, що треба робити. І лише від керівництва держави залежить, буде це робитися чи цим доведеться займатися новій владі після війни.

Джерело