То що ж відбувається навколо Запорізької атомної?

Сергій Кирієнко, який очолював російську державну холдингову компанію “Росатом” з 2005 по 2016 роки, є ключовою фігурою для розуміння, що саме відбувається з Запорізькою АЕС, захопленою російською вояччиною у березні 2022 року. “Росатом” об'єднує понад 400 підприємств атомної галузі росії. В травні Кирієнка призначили гауляйтером окупованих територій, у тому числі тої частини лівого берега Дніпра, де знаходиться місто Енергодар та шість атомних енергоблоків загальною потужністю 6 гігаватів. Це майже половина від сукупної потужності 13,8 гігавата усіх чотирьох атомних електростанцій України.

Звісно, пан Кірієнко хоче цю електростанцію вкрасти шляхом приєднання до російської енергетичної системи через Нову Каховку та Джанкой.
Для цього всі реактори треба зупинити на 3-4 дні. Коли вони зупинені, то система охолодження працює виключно завдяки дизельним генераторам. І якщо дизельні генератори виявляться несправними, а в москалів це траплялося і трапляється регулярно, то може статися лихо, гірше за Чорнобиль. Оскільки Кирієнко не хоче бути винним, він шукає, як перекласти вину за зупинку реакторів на Україну. Звідси і фейки, які розповсюджує російська преса, щодо якихось обстрілів Запорізької АЕС Збройними силами України.

Звісно ніхто у ці фейки не вірить: ні МАГАТЕ, що опікується ядерною безпекою, ні Генеральний секретар ООН. Але Кирієнку і не потрібно, щоби хтось повірив. Йому важливо зупинити всі енергоблоки і якомога швидше під'єднати Запорізьку АЕС до російської енергетичної системи. Тоді завдання вкрасти 6 Гігават генеруючих потужностей електроенергії буде виконано.

Власне у цьому пограбуванні українських енергетичних ресурсів немає нічого нового. Коли у 2014 році росія захопила Крим, це було грабіжництвом найбільших газових покладів України. Тільки завдяки санкціям США на розробку вкрадених газових площ, росія не спромоглася і досі налагодити видобування газу у південних водах Криму.

А Кирієнко, який вже здобув зірку Героя росії на посаді керівника “Росатому”, хоче довести, що ніякі санкції не завадять йому вкрасти українські електрогенеруючі потужності. Тим самим він наблизиться по злодійкуватості до самого Леніна, який вкрав усі західні інвестиції.

Є ще один аспект крадіжки українських ресурсів - газових та електрогенеруючих. І газові ресурси Чорного моря, і електрогенеруючі ресурси Запорізької атомної електростанції можуть вплинути на монопольне становище російських експортерів газу до Європи. Експорт електроенергії Запорізької АЕС до Європи дав би змогу німецьким та італійським виробникам електроенергії не закуповувати російський газ. Тому що вони використовують його для виробництва електроенергії. Світовий банк оцінює, що дохід від експорту української електроенергії до Європи збільшить на 1,5 мільярда доларів дохідність електрогенеруючої галузі країни. Щоправда, приєднання до європейської електромережі призведе до зростання ціни електроенергії в Україні. Це вкрай невигідно великим споживачам електроенергії, таким як феросплавні заводи. Тому декого з власників феросплавних заводів довелося позбавити українського громадянства. Нічого особистого, тільки бізнес.

А росія планує найближчої зими шантажувати Європу припиненням поставок газу. Отже, від'єднання Запорізької АЕС від європейської енергосистеми цікавить вже не тільки гауляйтера Кирієнка, але й самого фюрера та його зброєносців Сєчіна та Міллера у грі на підвищення цін на енергоносії в цілому та на газ зокрема.

Трохи іншою була мета російських злодіїв на Чорнобильській АЕС. Там Україна за допомогою західних партнерів завершувала будівництво
сховища для відпрацьованого ядерного палива атомних електростанцій. Це дозволило би нам не платити щороку понад 200 мільйонів доларів за зберігання ядерних відходів у росії. При чому сума витрат весь час зростає, оскільки до старих відходів додаються нові, а платити доводиться і за старі, бо угода що десять років має поновлюватися. Окупувавши Чорнобильську зону, ці злодії вкрали обладнання на десятки мільйонів доларів, щоби якомога відтягнути експлуатацію власного сховища України.

Ось такі методи “чесної” конкретної боротьби притаманні кремлівській шпані. Але стратегічно, тобто щодо збільшення обсягів продажу енергоносіїв, вони вже допобєдобєсілісь. Європа та Німеччина, зокрема, прийняли рішення позбавлятися залежності від російських енергоносіїв.

Це означає, що ніхто більше не дозволить їм збільшувати частку ринку, яка, наприклад, сягала вже 43% від спожитого в ЄС газу. Їхню частку ринку буде скорочено до 15%, що означатиме зменшення продажу російського газу до Європи на 100 мільярдів кубів на рік. А це вплине на зменшення видобування газу і нафти в росії, бо продати до Індії та Китаю такі обсяги, навіть зі значною знижкою, росіяни не в змозі.

У гравців цієї галузі є дві мети. Перша - це збільшення ціни на нафту та газ (тактична мета). Друга - збільшення обсягів продажу товару (стратегічна мета). Прибуток залежить від перемноження тактичної мети на стратегічну. При ціні 100 доларів за барель і обсягу продажів 1000 барелів ваш прибуток становить 100 тисяч. А при вдвічі меншій ціні, але обсягу продажів у 3000 барелів ваш прибуток становитиме 150 тисяч. Так що на місці російських експортерів енергоресурсів до Європи я б не дуже святкував збільшення ціни при зменшенні обсягів продажу.
Що ж стосується чуток про можливий теракт на атомній станції, то росія поширює ці жахи, щоби приховати свої реальні мотиви, які полягають у грабіжництві українських енергетичних ресурсів.

Нашим збройним силам слід якомога скоріше встановити вогневий контроль над трасою Мелітополь - Нова Каховка. Тоді орки, щоби не опинитися в оточенні, самі покинуть район Запорізької АЕС. А як не встигнуть забратися, то поповнять обмінний фонд військовополонених. Ніякі переговори про припинення вогню до встановлення контролю над трасою Мелітополь — Нова Каховка не мають сенсу для України. Україна, за вдалою метафорою колишнього міністра енергетики США Ріка Перрі, є Техасом Європи. Тобто потенційно є важливим джерелом постачання енергії. Саме такі ми потрібні Європі. Тому повернення Запорізької АЕС, а також газоносних площ довкола Криму є стратегічним завданням наших Збройних сил. Звісно, і звільнення Донбасу є важливим, але Запорізька АЕС та кримські газоносні площі - першочергове завдання для швидкого відновлення усього зруйнованого війною. Тому з такою надією і молитвами ми очікуємо контрнаступу ЗСУ саме на півдні нашої держави.