Передплатити

YES! – українському кандидатству в ЄС

23 та 24 червня 2022 року мають стати для України історичними днями


Наша держава має всі шан­си отримати новий, вищий, з відповідними пер­спективами і преференціями, геополітичний статус – стати офіційним кандидатом у члени Європейського Союзу. Таке рішення готові ухвалити на своєму саміті у Брюсселі глави 27 країн-членів ЄС. Напередодні було погоджено проєкт позитивного для нас вердикту. Кажуть, противників такого рішення (а їх ще кілька тижнів тому було троє) не залиши­лося...

“Перша ластівка” – добра ЄС-звістка – прилетіла до нас 17 червня. Тоді свою схвальну для України (як і для Молдови) рекомендацію оголосила Європейська комісія. Щоправда, чи не вперше в історії ЄС це кандидатство, схоже, буде обу­мовленим. Можна сказати, нам його, беручи до уваги тер­нистий шлях, яким крокує Україна до європейської сім’ї, до деякої міри дадуть авансом. Щоб не втратити цей проміж­ний статус і наблизитися до наступного етапу євроінтеграції – початку переговорів із ЄС щодо членства, українській вла­ді доведеться ще багато попрацювати. А саме – якнайшвид­ше реалізувати низку актуальних реформ, до яких раніше чомусь не доходили руки. За тим, як ми рухаємося до єв­ропейських стандартів і правил, ретельно стежитимуть наші партнери. Свій перший звіт про поступ України (або ж його відсутність) “євроекзаменатори” складуть вже до кінця року.

Схоже, робити правильні висновки ми потроху навчи­лися. Як мовиться, переучуємося на марші. Тиждень тому в інтерв’ю “Високому Замку” експерт з євроінтеграційних процесів Олександр Сушко зауважував: “...Було б іде­ально, якби державні інститути зробили ще деякі кроки, які вибили б контраргументи в опонентів нашого канди­датства. Тих, хто прагне відкласти позитивне для України рішення. Ніщо не заважає нашому парламенту (а він ді­єздатний, працює!) ратифікувати ту ж Стамбульську кон­венцію – тим більше, що відповідний законопроєкт давно підготовлено. Минуло понад 10 років, як Україна підпи­сала цю конвенцію, – залишається її ратифікувати. Так само ніщо не заважає розблокувати процес призначення керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури – відповідно до вже проведеного конкурсу, на якому було визначено переможця”. І слова фахівця почули у владних кабінетах. Минулого понеділка Верховна Рада ратифіку­вала згадану Конвенцію про запобігання насильству над жінками, а президент оперативно підписав ухвалений нардепами закон.

У країнах-членах ЄС (особливо у Швеції, Данії, які через нашу заминку ставилися до кандидатства України з пев­ним скепсисом) цей крок сприйняли позитивно. Так само не треба тягнути із призначенням голови САП. Це вже най­перша відповідальність президента: саме представники випещеної ним політичної сили блокували затвердження переможця відповідного конкурсу. Більше того, Володимир Олександрович особисто обіцяв президенту США Джозефу Байдену і президентці Єврокомісії Урсулі фон дер Ляєн, що новий керівник САП в Україні буде до кінця грудня 2021-го. За вікном – червень 2022-го...

За даними джерел у Брюсселі, реформаторські вимоги Європи до державних інституцій України викладено у своє­рідній дорожній карті, їх сформульовано у семи блоках. Суть цих настанов: закон – понад усе! Нам слід негайно здійсни­ти реформу Конституційного Суду. Передбачити, обираючи суддів КС, оцінку не тільки їхнього професіоналізму, а й до­брочесності. Такі ж вимоги пред’явлені до формування Ви­щої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Європа наполягає, щоб в Україні не лише говорили про боротьбу з корупцією, а й ефективно боролися з нею: мають бути об’єктивні розслідування і справедливі судові рішен­ня. У переліку настанов з цієї проблеми – відкритий, чесний відбір і обрання директора Національного антикорупційного бюро. Жодних закулісних ігор!

В ЄС хочуть, щоб українські парламентарії і чиновники забезпечили відповідність законодавства про боротьбу з відмиванням грошей за стандартами FATF, ухвалили комп­лексний стратегічний план реформування правоохоронного сектору. А також, щоб наша влада втілила “антиолігархічний закон” для обмеження надмірного впливу олігархів на еконо­мічне, політичне та суспільне життя. У Брюсселі зазначають: це має бути зроблено юридично обґрунтованим способом, з врахуванням майбутнього висновку Венеційської комісії. Тобто – жодних політично мотивованих переслідувань.

Чи готова до цієї реформаторської роботи українська влада? Судячи з декларацій – так. Але знаємо, як наші дер­жавні мужі люблять під різними приводами не дотримувати слова. Цього разу, думаю, їм вильнути не вдасться. Надто багато поставлено на карту. Більше того, контролером вико­нання прописаних Європою “домашніх завдань” буде саме українське суспільство. Зокрема, та його активна частина, яка за “євросоюзівську” Україну проливає зараз на фронті свою кров.

Фото з сайту Укрінформ