«Ви не знаєте, як сказать по-українськи «пиріжок із маком»? Може, ви «руска» диверсантка?»

Та щойно розпочалася війна, його закрили. Але вже місяць, як він знову працює. У навколишніх селах з’явилося багато нових людей - киян, які виїхали з міста, та переселенців з інших міст, які або окуповані, або у небезпеці. Перед супермаркетом багато місця для паркування. А безпосередньо перед входом - місця для паркування інвалідів, або людей з обмеженими можливостями. На кожному місці зображено великий знак - який вказує, для кого передбачені ці місця.

Раніше крім тих, для кого передбачені ці місця, ніхто авто не ставив, тому вони зазвичай були порожніми.

Тепер - майже усі зайняті.

Ще одне спостереження - дуже дорогі і гарні автомобілі, з яких виходили гарно одягнені молоді люди. 

На зауваження персоналу супермаркету, що це не для них парковка, а для тих, кому це необхідно, не реагували. Якби це було в якійсь іншій  европейській країні, або у США - вже через декілька хвилин була б поліція і великий штраф. Я не буду виділяти, з яких областей там стояли автомобілі, має значення інше.

У магазині я  випадково був свідком короткого діалогу між молодою, гарно вбраною жінкою, і такою ж молодою продавчинею. Покупчиня попросила показати якийсь товар у одному із відділів. Продавчиня відповіла, що вони товар не показують кожному покупцю, товар увесь на вітрині, а також у вільному доступі, де його можна подивитися і навіть потримати в руках.

Покупчиня не здавалася і з більшою вимогою повторила своє прохання. 

Тоді продавчиня каже: «Чи можете чітко сказати, який товар  вас цікавить, оскільки у нас назву кожного товару зазначено українською мовою, щоб я не переплутала, що ви хочете».

Покупчиня відповідає, що не знає української мови і не може точно прочитати, що написано на етикетці.

Тоді продавчиня каже: «Ви не знаєте, як сказать по-українськи «пиріжок із маком»? Може, ви «руска» диверсантка?»

Усі, хто був в цей час біля секції і чув цей діалог, були вражені, як дохідливо продавчиня пояснила жінці необхідність знати українську мову в Україні.

Мова - не лише душа народу, а в період війни з російськими агресорами - ще й зброя. Саме тому, перше, що роблять окупанти, забороняють українську мову. 

Цей короткий діалог може бути приводом для серйозних узагальнень. Щоб українці, які втекли від російських окупантів, що прийшли, аби знищити їх і їхніх дітей, не шукали у Польщі російськомовних шкіл!