З НАТО - складно, але без нього - неможливо!
Загадкова історія з заявою президента Туреччини Реджепа Тайїпа Ердогана про те, що Росія і Україна близькі до консенсусу щодо чотирьох ключових пунктів, та спростуванням Кулеби наразі "зависла у повітрі"
Минуло кілька днів, а українське суспільство так і не зрозуміло, що це було? Але неприємний осад залишився. Бо навряд чи президент Туреччини видавав би в ефір відвертий фейк. То чому він це сказав? Спробуємо розібратися, що це було?
По-перше, я взагалі не розумію сенс переговорів з країною, яка щодня безжалісно вбиває українців, влаштовує справжній геноцид, руйнує і нищить нашу державу. путін - військовий злочинець, убивця і терорист, про що з цим виродком та його посіпаками можна говорити, а тим паче домовлятися?!
По-друге, якого біса росія має нам виставляти якісь умови? Ми вже програли війну, капітулювали? Чи, може, ми перебуваємо у безвиході, нас б'ють на всіх фронтах, і жодних шансів на порятунок немає? Та ні! Все навпаки!
Українська армія демонструє нечувану мужність і здатність боротися! Все, що замислив путін, розпочавши свою злочинну "воєнну спецоперацію" в Україні, зазнало провалу. Україна успішно б'є ворога. Агресор, звичайно, завдав і завдає нам багато біди, руйнує цілі міста та вбиває мирне населення, але у військовому плані Україна демонструє успіхи. Ба більше! Подекуди йде у контрнаступ!
Ворог зазнає шалених втрат, на які, звісно, не сподівався, відтак — деморалізований... І якщо у перші дні агресії світ думав, що Україна неминуче програє, то вже через тиждень кардинально змінив свою думку. Українська армія виглядає більш боєздатною, вже не кажу, що більш мотивованою.
Тож якого милого влада сідає з агресором за стіл переговорів і слухає їхні хамські вимоги до нас? Аргументи, мовляв, так прийнято, чи що це робиться для того, аби затягнути час, як на мене, не витримують жодної критики. Можливо, час грає нам на руку, бо Захід підтягує допомогу, але він потрібен і ворогу, бо план "А" (бліцкриг) не спрацював, і вони піддтягують нові сили та готують мобілізацію. путінські війська треба нищити щохвилини, без перестанку і без перерв на переговорні паузи. А місце агресора і терориста не за столом переговорів, а лише на лаві підсудних міжнародного трибуналу.
А тепер щодо пунктів, про які казав Ердоган. Серед них ключовий - питання НАТО. Україна на вимогу путіна має відмовитись від вступу до Північноатлантичного альянсу. І тут мені, мяко кажучи, не подобається риторика наших можновладців. Ледь не з перших днів агресії представники влади час від часу дозволяють собі публічно критикувати НАТО за нерішучість і неадекватну допомогу Україні. Мовляв, дякуємо за те, що допомагаєте, але вважаємо, що цього недостатньою. Втім, критика НАТО звучала з вуст Зеленського і до фатального 24 лютого. Пригадуєте претензійне звернення українського президента до американського колеги: "Пане Байдене, чому ми досі не в НАТО?!" Відверто кажучи, дивуюсь тодішній витримці Байдена, який відразу ж не відповів Зеленському, а промовчав. А міг би! Міг би коротко і ясно пояснити чому. Причому, використовуючи риторику того ж Зеленського, який за тиждень (18 лютого) до початку російської агресії публічно сказав, якщо "збільшити витрати на армію в два-три рази, тоді не зможемо будувати дороги". Тобто, за кілька днів до агресії, коли вже Байден криком кричав, що путін ось-ось нападе, в пріоритеті залишалося вкрай корупційне "Велике будівництво". Може, корупція - одна з причин "чому ми не в НАТО?"... Як кажуть, варто у дзеркало подивитися.
Зрештою, хто заважав владі розбудовувати і посилювати армію? За останні два роки військовим не піднімали зарплати, що закономірно спричинило віддік людей з армії. Деморалізуючий ефект мав і наказ влади "не стріяти у відповідь". Але про це більш докладно говоритимемо вже після нашої перемоги! Зараз важливо бути усім об'єднаними і перемогти. Головне, щоб це була перемога, а не капітуляція чи "консенсус", який анонсував Ердоган. Бо критика НАТО останнім часом стала звучати все більш голосно і агресивно. У риториці з'явилася образа на союзників. Президент Зеленський тиждень тому у своєму зверненні до українців звинуватив НАТО у тому, що нам "роками кажуть про відкриті двері, але нам туди не увійти, і це треба визнавати". На фоні жахливих подій з гарячих точок ця фраза президента була малопомітною. Але якщо на ній загострити увагу, то Зеленський завуальовано дав зрозуміти, що сенсу прагнути в НАТО немає, бо "нам туди не увійти". По суті, це вже відмова. Він вже "визнав". Чи це не було спробою "підготувати ґрунт" перед переговорами, про що і сказав Ердоган? Можна, звичайно, мати претензії до НАТО, які повноцінно не вступають за нас у війну. Бо, зрозуміло, що це не є лише локальна війна росії проти України. Це глобальна війна темряви і світла, війна "недоімперії зла" з цивілізованим світом. Світ це розуміє, але цивілізований світ має свої погляди, свої правила гри, і їх завжди чітко дотримується…
Ми маємо жаль на НАТО, але ми повинні спитати насамперед самих себе - чому ми досі не в НАТО? Чому ті ж країни Балтії зуміли правильно розставити пріоритети і з перших днів незалежності поставити собі за стратегічну мету членство в ЄС і НАТО. Згадайте, за яких політиків голосували вони, а за яких - ми? І чому, коли вони вже стали членами Євроатлантичної спільноти, ми все ще тупцювали на місці? Навіть після 2014 року, коли вже було зрозуміло, хто наш справжній лютий ворог, чимало інфантильних українців продовжували жити в ілюзіях і стереотипах, нав'язаних колись радянською, а потім російською пропагандою. І що найгірше - таких людей чимало у владі...
У НАТО, на відміну від них, ілюзій щодо росії немає. Вони розуміють: якщо Україна програє, наступною жертвою тирана будуть країни НАТО - чи то держави Балтії, чи навіть Польща. Тому зламати хребет путіну - життєво необхідно не лише Україні, яка цим і займається, але й країнам НАТО. Це спільна мета. Власне, країни, які свого часу відчули на собі чобіт радянської окупації, це розуміють якнайкраще і бояться агресії Росії. Зрештою, сам путін не раз давав зрозуміти, що воює не з Україною, а з НАТО. Напередодні вторгнення він виставив завідомо неприйнятний ультиматум не Україні, а саме Альянсу. І отримавши негативну відповідь, напав на Україну.
Тобто, Україну він розглядає як тимчасову перепону на шляху до протистояння з цивілізованим світом. Країни НАТО це чудово усвідомлюють. Тому і не хочуть створювати казус беллі, підігравати божевіллю путіна, бо насамперед бояться його ядерного удару. Впевнена, що західні партнери усе це пояснюють нашій владі, при цьому усіляко нам допомагають. Бо це і в їхніх інтересах. Можливо, не про всю допомогу говорять вголос (і це правильно, бо особливо під час війни інформація - це зброя!), але, впевнена, що без суттєвої воєнної допомоги Заходу, ми би так довго і так успішно не протримались.
Тому зараз будь-яка антинатівська риторика з боку української влади - це гра на руку ворогу, спроба загравання. Це вкрай шкідливі дії. Агресора вони не задобрять, бо йому не потрібний "консенсус", він задовільниться лише повною і беззастережною капітуляцією. А ось для наших західних друзів і для українськоі арміі та суспільства це матиме деморалізуючий ефект. Тим паче, що жоден фальшивий консенсус з путіним українська армія та суспільство не прийме. Трактуватиме це як завуальовану капітуляцію і зраду. А будь-яка внутрішня дестабілізація вигідна росії.
Тому краще українським переговорникам нічого не комбінувати і не витрачати сили та енергію на пошук консенсусів і компромісів. І в жодному разі не дорікати чи псувати стосунки з НАТО, бо саме там наше спільне майбутне. І саме з допомогою НАТО ми переможемо!
