“Це ж економіка, дурнику!”

В Офісі президента України вирішили видати «юлькіну тисячку». Нібито, щоби прискорити вакцинування, а насправді, щоби підтримати споживчий попит, який через ковід впав, і це впливає на обсяг продажів та випуск промислової продукції. Те ж саме зробили і в США під час вимушеного безробіття, пов'язаного з епідемією.

Але щоби у такий спосіб стимулювати попит, слід подбати, щоб цей стимул не спричинив інфляції. Бо якщо всім на руки видати по тисячі, ціни на продовольчі товари зростуть. Адже, у першу чергу, люди побіжать до супермаркетів, і продавці соняшникової олії та молокозаводи скористаються підвищеним попитом, щоби запустити ціни ще вище у космос.

Тому в адміністрації президента думають важку думу, як не допустити стрибка цін на продовольчі товари. Нібито планують скерувати цю тисячку витратити лише на окремі товари та послуги, щось типу абонементів у фітнес-центри.

Читайте також: «Вовина тисяча» за повну вакцинацію

Є кращий спосіб застосування цього разового стимулу, саме тому, що він є разовий, а не постійний.

Відомо, що ціни на молочну продукцію та соняшникову олію значно дешевші у Польщі, ніж у нас. А саме: і молоко, і соняшникова олія майже у два рази дешевші у Польщі. Це можливо тільки тому, що існує велике мито на ввіз продукції до України, аби стимулювати вітчизняного виробника. Але ж нашому виробникові теж треба мати совість у животі, а не користатися наявністю мита, щоби встановлювати ціни у два рази більші, ніж у Польщі.

Тому є можливість використати видачу тисячки не тільки, аби не спровокувати інфляцію, а навпаки, щоби тимчасово зменшити ціни на ті товари, що в нас є невиправдано дорогими.
Слід централізовано закупити партію молока, масла, а також соняшникову олію в Польщі або іншій країні, де ціни на них значно нижчі, ніж в Україні. Ця партія товарів має відповідати тій сумі, яку виділяють всім вакцинованим. Після цього до кожного сертифікату вакцинації, зареєстрованому у «Дії», прикріпити талон на видачу пайка, що складається приблизно з 20 літрів молока довготривалого зберігання, 10 літрів соняшникової олії і 1,5 кілограма масла 83% жирності. Не слід стидатися талонів на продукти, бо у найбагатшій країні світу — США 40% населення не цураються талонів на харчі постійно. І це не тільки пенсіонери та малозабезпечені родини.

А в нас це взагалі разова акція, бо наступна «юлькіна тисячка» буде хіба що перед ще одними парламентськими виборами.

Оскільки означена кількість пайка наразі коштує майже дві, а не одну тисячу у наших супермаркетах, то й економічний ефект від роздачі буде дорівнювати двом тисячам, а не одній. Тому що в людей вивільниться дві тисячі гривень на купівлю інших товарів і послуг, а не олії та молока. І саме цей вивільнений ресурс стимулюватиме продажі, які своєю чергою стимулюватимуть виробництво у всіх галузях.

Чи постраждають виробники олії та молокозаводи? Ні, не постраждають, тому що мито не скасовується, а разову акцію їхні надприбутки «переживуть» сміючись.

Чи легко це здійснити з адміністративної точки зору? Ні нелегко, а хто сказав, що керувати економікою має бути легко? Легко тільки виводити гроші з бюджету на приватні компанії.

Одним з рішень може бути зберігання закупленої продукції на складах Держрезерву і створення тимчасових пунктів видачі у кожному населеному пункті. Це для тих, хто не вміє користуватися інтернетом. А для тих, хто вміє, зможе скористатися своїм талоном на «Дії», і це означатиме доставку продовольчого пайка поштою. Оскільки різні пошти будуть конкурувати за право доставки, то й ціна доставки буде мінімальною.

Що би ми мали у разі такого рішення у «сухому залишку»?

1) Населення дістало би товари щоденного попиту на суму близько 2000 гривень. Це би вивільнило таку ж суму на купівлю інших товарів і це своєю чергою стимулювало би виробництво цих інших товарів та послуг. Це і є економічною метою роздачі.

2) Інфляція би при цьому не збільшилася, а зменшилася, бо виробники олії та молокозаводи змушені би були тимчасово, на період реалізації усіх пайків, зменшити гуртові ціни, а це призвело би і до тимчасового зменшення цін у супермаркетах. І таке вгамування інфляції залишило би купівельну спроможність населення незмінною. І тільки за таких умов роздача має економічний сенс.

3) Фінансові ресурси держави були би використані не для піару політиків, а для реального сприяння економіці, так що бабусям не обов'язково би було купувати абонементи до тренажерного залу.

Одна з передвиборчих реклам 42-го президента США Білла Клінтона пояснювала все це ще коротше: «Це ж економіка, дурнику!».