Передплатити

Відбувся великий пшик

Некомпетентний Зеленський дозволяв собі тролити колишню міністерку Супрун, але натомість не запропонував нічого


Надзвичайно складна ситуація, що склалася в Україні з поширенням епідемії коронавірусу та одночасним провалом вакцинаційної кампанії, вимагає вдумливого аналізу та неспішних висновків. Утім, уже тепер можна з упевненістю сказати, що в критично важливі роки пандемії коронавірусу наша медична галузь залишилася без відповідального лідерства. Виконавців не бракує, а от лідера, який має візію й план на стратегічну перспективу, харизму, щоб за цю візію боротися, — немає.

Я не хочу зводити цю розмову тільки до постатей міністрів, які очолювали МОЗ за каденції Зеленського і в умовах монобільшості, адже серед них були різні люди, і чинний очільник Віктор Ляшко — серед них, либонь, найкомпетентніший. Але річ не тільки в одному прізвищі — з 2019 року країна фактично позбавлена візії медичної реформи, щось робиться, але одночасно в протилежних напрямах, нові міністри скасовують розпорядження попередніх, уся сфера занурилася в хаос, який наразі просто не такий помітний, бо медики сконцентровані на боротьбі з коронавірусом, а на інше часу й уваги не вистачає.

Останні три роки фактично є періодом втрат, адже це непродуктивно чи навіть контрпродуктивно використаний час. Маючи вперше в історії України монобільшість, нова влада могла нарешті забезпечити законодавче підґрунтя реформ, проголосувати за непопулярні, але потрібні заходи, закласти ґрунт для відновлення й осучаснення галузі. Натомість відбувся великий пшик, бо некомпетентний Зеленський дозволяв собі тролити колишню міністерку Супрун, але натомість не запропонував нічого. Ні-чо-го. Міністри змінювалися, але ніхто не розумів логіки цих призначень, адже конкурсу, як такого, не було — відбувалися тільки якісь закулісні переговори про лояльність до Офісу президента.

Чи чули ви щось про те, що кандидати на посаду міністра представляють на розгляд Верховної Ради й громадськості свій план роботи на посаді? Чи хтось із кількох колишніх міністрів до призначення був відомим своїми концепціями реформування галузі? Відповідь негативна, і саме ця відповідь дозволяє нам зрозуміти, що в найближчі роки медичній галузі годі очікувати якісних і системних змін.

Неймовірно шкода, що втрачено стільки часу — та ще й у розпал усесвітньої пандемії. І водночас на фоні останніх міністрів добре видно, що медичній галузі дуже бракує персони масштабу Уляни Супрун. Людини з чітким стратегічним баченням і крутою командою, з кришталево чистою репутацією та готовністю боротися з акулами й шакалами, що обсіли МОЗ з усіх боків. От скажіть, будь ласка, чи може хтось уявити собі ситуацію, коли при Уляні Супрун гроші, виділені на боротьбу з пандемією і підтримку медиків, пішли на асфальт і так зване велике будівництво? Вона не прислужувала президенту й не боролася за власний рейтинг, тому могла захищати галузь — на відміну від наступників.

А як її не вистачає у цьому середньовічному кошмарі антивакцинаторського руху! Уляна Супрун ще задовго до цих скрутних часів, коли ми навіть не підозрювали, наскільки темними є погляди багатьох наших співвітчизників, почала боротьбу з міфами й стереотипами, розвінчувала й висміювала, популяризувала доказову медицину. І в цьому випереджала свій час.

Нині нашій країні дуже бракує Уляни Супрун. Можливо, не конкретно її, бо не впевнений, чи вона захотіла б ще раз ступити в болото української влади, але постаті такого калібру й таких професійних горизонтів. І бракує таких людей не тільки в медицині, на жаль.

Джерело