Схід – справа тонка…
Дуже багато думок у голові після повернення додому зі сходу України
Я вперше у своєму житті побувала на Донеччині та Луганщині. Чи збіглися мої очікування з реальністю? І так, і ні. Мріяла побачити більше українського… Натомість багато вивісок на вулицях — російськомовні. І це досі! На восьмому році війни! Довкола — переважає російська мова (благо, у кількох кав’ярнях з нами переходили на українську!). Місцеве населення у переважній більшості донині черпає інформацію із зомбоящика, розвернутого у сторону Раші: можна собі тільки уявити, скільки в цих головах ненависті до держави, у якій ці люди проживають…
Само собою, уся ця буденна «стабільність» мало сприяє, щоб українське там, на сході, розвивалося, поширювалося, закохувало у себе, домінувало. Але воно там є! У кожному місті є ядро проукраїнськи налаштованих людей — з чіткими переконаннями, міцним стержнем і вогнем в очах боротися за Україну та все українське. Саме до таких людей зі своїми сольними концертами «Найгарніші пісні України» поїхала співачка зі Львова Оксана Муха. Пісня ж бо — найближчий шлях до серця людини. А пісня у виконанні Оксани — й поготів! Сердечна, душевна, щира, ніжна, справжня, чесна!
Оксана постійно говорить про те, що відчуває на собі місію підтримувати Українців, а на сході особливо! Тому, власне, й був організований цей тур на Донеччині та Луганщині: Маріуполь, Краматорськ, Сєвєродонецьк. І окремий, особливий, виступ — у військовій частині неподалік Лисичанська, де базується легендарна, королівська, 24-та бригада (з Яворова, що на Львівщині).
На кожному концерті Оксани на сході були воїни — виступи були присвячені до Дня захисників та захисниць України. Годі було стримати сльози, коли зал щоразу аплодував нашим бійцям стоячи і хором вигукуючи «Слава Україні! Героям слава!». Де-не-де майоріли синьо-жовті прапори, поприходили пластуни в одностроях, а частина глядачів була одягнута у вишиванки!
Коли це чуєш і бачиш зі сторони, відчуваєш, що ти у тій справжній Україні — Україні мрії. Але потім мимоволі починаєш згадувати, що відбувається за стінами театру чи будинку культури — і усвідомлюєш гірку правду життя: оця справжня Україна загубиться в «русском мірє», бо він не просто переважає, а давно поглинув все українське…
Тур Оксани Мухи на сході — це не просто 4 концерти. Це набагато більше — відчайдушна спроба культурно, духовно, музично, пісенно склеїти Україну — захід і схід. Хоча б на дещицю наблизити ці два світи, замінити мову ворожнечі на мову любові. Бо ґрунт для цього є міцний: такі пісні, як «Два кольори», «Ніч яка, Господи, місячна, зоряна», «Черемшина», «Я піду в далекі гори», «Гуцулко Ксеню» однаково хором співають що зал у Львові, що зал у Маріуполі. Хіба ж це не той фундамент, з якого можна розбудовувати дім далі? Була б лише воля державотворити.
