Передплатити Підтримати

"Антиолігархічний" закон віддаляє нас від Євросоюзу і НАТО

Не запроваджує нічого з цивілізованого арсеналу обмеження їхнього впливу

Прийняття «антиолігархічного» закону віддаляє нас від Євросоюзу і НАТО. І досить суттєво. Я двома руками за обмеження впливу олігархів. Ми не перші, хто з ними бореться. Американці прийняли закон Шермана ще наприкінці ХІХ століття. І він був спрямований на усунення їхнього монопольного впливу. Таке рішення, звичайно, ніяк не могли приймати без американської судової системи.

Але наш прийнятий закон не запроваджує нічого з цивілізованого арсеналу обмеження впливу олігархів: ані покращення судової системи, боротьби з корупцією, ефективної роботи регуляторних органів (що передбачає чесні і прозорі конкурси до них, а також аудит їхньої діяльності), ані корпоративного управління і ще багато чого. Зверніть увагу, що саме цього хочуть від нас ЄС та НАТО. Подобається нам чи ні, але там сформувався чіткий консенсус, що без визначальних досягнень у цих сферах, ми вперед у нашій європейській та євроатлантичній інтеграції не просунемося. Тобто для зовнішньої політики і для наших європейських прагнень цей закон не працює. Для внутрішньої — можливо: у сенсі контролю над ЗМІ або «договорняків» з олігархами. І ця зворотна сторона закону скоро стане досить очевидною: як всередині, так і для наших західних партнерів.

Тобто сенс цього закону — поставити суттєву частину внутрішньої політики, так би мовити, на «ручник». І це теж віддалятиме нас від ЄС та НАТО, які хочуть в Україні системних змін. А «ручник» ще ніколи ефективно не спрацював. За виключенням одного дуже відомого прикладу: це путінська Росія. Там російський режим зробив олігархів своєю частиною. Всі вони ходять під команду, а про ЗМІ і говорити нема чого. Очевидно, що в Україні така модель неможлива і, сподіваюсь, для сьогоднішньої влади не бажана. А з нашими західними партнерами тепер з'явилася ще одна непроста тема для обговорення. Хоча вони, скоріше за все, нічого і не скажуть: просто посміхатимуться.

Джерело