Передплатити Підтримати

У Росії не буде майбутнього

Ідея її Другого шляху розвалилася. Нової стратегії не створили


У російських філософів і стратегів, докомуністичних, комуністичних, антикомуністичних і посткомуністичних, завжди була одна центральна визначальна ідея.

Це ідея Другого шляху.

Ще не народився Хантінгтон, а російські філософи і стратеги вже пояснювали, що у різних цивілізацій різні шляхи. Захід вибрав матеріальне благополуччя і бездуховність, а Схід духовність (і, очевидно, матеріальне неблагополуччя «в комплекті»). Крім іншого, це означає принципову непорівнянність цивілізацій: у кожного шляху своя метрика, порівнювати можна тільки тих, хто йде одним шляхом, а хто різними — неможливо. «Умом Россию не понять, аршином общим не измерить…»

Ранній комунізм привніс у російський дискурс щиру есхатологію перших християн. Краще майбутнє настане, і ми прямо тут і зараз його створюємо. На тлі такої місії мільйони розстріляних і закатованих не варті нічого — адже на кону краще майбутнє всього людства, яке ось-ось настане. А бездуховний Захід тим часом зосередився на матеріальних благах.

Пізніший комунізм оформив це майбутнє в космічну мрію. Я це добре пам'ятаю: це світ мого дитинства, в якому всі хотіли бути космонавтами. Ми вирвемо секрети у природи і розширимо межі людства, і ця місія варто того, щоб бути її гордим гвинтиком. Така ось позитивістська духовність епохи науково-технічного прогресу. А бездуховний Захід тим часом зосередився на матеріальних благах.

До слова, велика мрія виправдовує імперський характер держави: для великої мрії потрібні великі ресурси. Велика мета виправдовує засоби.

Потім трапився кінець світового комунізму, і космічна позитивістська мрія зникла. Російські філософи з сумом констатували: нас перемогли у війні смислів, у нас вкрали мрію про майбутнє, промінявши її на курячі ніжки і снікерси. Шкода, говорили вони, що людство відмовилося від мрії про майбутнє, замінивши її на матеріальні блага, інтернет, комп'ютерні ігри та віртуальну реальність.

І тут сталося страшне. Захід раптово дістав з кишені і розсипав по гральному столу цілу колоду карт, і не тільки космічних, а й інших фундаментальних наукових проривів. Виявилося, що, поки колишні радянські жували курячі ніжки і снікерси, американські (а також місцями європейські) реалізували їх мрію. Спочатку вкрали мрію, а потім втілили.

У цей момент щось зламалося в російській філософії та стратегії. У неї не стало майбутнього. Взагалі ніякого. Класичне виправдання «у нас немає достатку, зате ми перші в космосі» виявилося дезавуйоване. Класична модель «ми про майбутнє, а вони про сьогодення, тому ми кращі/ глибші/ духовніші» розпалася.

У цей момент російська філософія і стратегія обернулися назад, в минуле, і замість побудови кращого майбутнього для всього [невдячного] людства взялися за відновлення кращого минулого. «Победобесие» — це лише найпотворніший конструкт у цілій низці філософсько-історичних концепцій, що мусять знайти найкраще минуле (якщо краще майбутнє вкрали двічі, і тепер там порожнеча) і відновити його.

Цей поворот від кращого майбутнього до кращого минулого не відрефлексували російські інтелектуали. Вони були готові звалити відповідальність за розворот на Путіна, але аж ніяк не прийняти особисту відповідальність на себе. Запитайте зараз російських філософів і стратегів, про яке краще майбутнє для Росії вони мріють, яку картину пропонують своїм співгромадянам, і ви почуєте: ми повинні відновити зруйноване велике минуле.

Війна за минуле завжди програшна, перемогти можна тільки в війні за майбутнє. Але справа навіть не в цьому.

Відбулася ще страшніша штука, при тому ще менш відрефлексована російськими інтелектуалами.

Відмова від картини майбутнього і заміна її картиною минулого зруйнували базову онтологічну платформу Другого шляху. Тепер не можна сказати, що різні цивілізації йдуть різними шляхами і прагнуть до різних майбутнім. (І тим більше немає Третього шляху, про який люблять поміркувати деякі).

Виходить, є всього один шлях, і тоді є спільна метрика: хтось просунувся далі, хтось пройшов менше, застряг, відстав, пригальмував. Більше того, хтось рухається вперед, а хтось назад. Китай із задоволенням і успіхом бере участь у цій гонці, прагнучи наздогнати і перегнати (зрозуміло, при цьому він діє своїм способом), але зовсім не просторікує про духовність або краще майбутнє всього людства. Китай підтверджує наявність одного шляху і спільної метрики, зрадивши [російську] комуністичну ідею і взявши з комунізму тільки авторитаризм.

А раз є всього один шлях, виходить, що те, що ми вважали особливістю, є просто відсталістю.

І раз є всього один шлях, то виходить, що немає зіткнення цивілізацій з різними картинами майбутнього, а є марафон цивілізацій з метою швидше просунутися вперед (при цьому відштовхуючи суперників від важливих ресурсів, підставляючи їм підніжку, відволікаючи від мети і т.п.)

Виходить, що Україна не зрадила Росії, перейшовши на Захід через лінію фронту [закреслено] розлому, а просто стрибнула вперед, розриваючи нитки зв'язків. Виходить, що Захід не відірвав Україну і не переманив, а просто подав руку, щоб допомогти зробити цей стрибок (ну так, зі своїх корисливих міркувань, але що це змінює?). Немає ніякої війни цивілізацій, а є велика гонка в майбутнє, і Захід зовсім не Росію розглядає як основного суперника в боротьбі за «золото».

Така картинка абсолютно не влаштовує російських філософів і стратегів, але вона логічно випливає з розвороту в минуле і краху ідеї Другого шляху.

Однак, як я вже зазначав, ні перше, ні друге не відрефлексували російські мислителі.

Висновки для України очевидні українським читачам, а ось які вони для Росії?

Висновки ці прості і логічні: поки контури майбутньої (а не минулого) Росії не осмислять і не окреслять російські філософи і стратеги, у Росії не буде майбутнього, а буде лише війна за минуле, в якій перемогти неможливо за визначенням.

Ми-то в Україні знаємо, що нам робити (ви в Росії можете сміятися над тим, що у нас не все і не завжди виходить). А ось що робити Росії, невідомо. І якщо завтра помре Путін і залишить після себе смислову порожнечу, це буде вина російських інтелектуалів, які не зробили свою роботу.

Джерело