Передплатити Підтримати

Небезпечна хвороба

Чи можна керувати країною так, щоб всім було добре і всім подобалося? Або такий підхід ще гірше, ніж простий популізм?

Політичні оглядачі неодноразово вказували, що рішення в країні приймаються не просто з оглядкою на рейтинги, а швидше навіть заради рейтингів. Залишимо за дужками питання, які саме цифри кладуть на стіл президенту. Сконцентруємося на іншому: чи можна керувати країною так, щоб всім було добре і всім подобалося?

Навряд чи варто сперечатися з тим, що метою уряду має бути благо громадян: безпека, захист прав і гідності, добробут і розвиток. Питання в тому, про який горизонт ми говоримо. Адже короткострокове і довгострокове задоволення суперечать одне одному (можливо, ви пам’ятаєте «Зефірний тест для країни»). Якщо влада запропонує громадянам разову виплату по тисячі гривень, мало хто відмовиться, запитавши, звідки гроші і чи не з'їсть інфляція і цю тисячу, і особисті накопичення. Ще приклад: багато хто вітатиме зниження витрат на армію в мирний час заради соціальних виплат, а потім стануть щиро дивуватися, чому ми страждаємо від війни. Зовсім простий приклад: короткострокове задоволення викинути сміття собі під ноги, уникнувши пошуку урни, в результаті незрозумілим чином перетворюється на незадоволення від життя в запаскудженому місті.

Річ у тім, що 80% людей бачать лише найпростіші причинно-наслідкові зв’язки, а деяким навіть це недоступно. Це не звинувачення, а неупереджений науковий факт. Як же тоді існує наш світ? Як він ще не розпався на шматки?

Відповідь криється в одному слові: професіоналізм. Мало хто глибоко розуміє принципи функціонування людського тіла, але таких людей достатньо, щоб лікувати інших. Ще менше тих, хто здатний пілотувати літак, але вони є і перевозять інших. Мало хто розуміє, як працює монетарна система, але їх вистачає, щоб функціонували банки і національна валюта. І так далі. Те саме можна сказати про ядерні електростанції, армійські ракетні системи, фундаменти висотних будівель і навіть хліб, який випікають щодня. Ми оточені професіоналами, які знають свою роботу, і це нас рятує. Вони не питають, як оперувати апендицит, піднімати в повітря авіалайнер і керувати грошовою масою. Вони просто роблять це, тому що знають, як треба, і відчувають відповідальність.

Державне управління — це теж сфера професійної діяльності. Ухвалення рішень тут має спиратися на професійні знання, які ведуть до довгострокового блага. А виборець жадає короткострокового блага. Що ж робити?

Щоб тримати баланс між короткостроковими і довгостроковими інтересами, потрібно зріле суспільство, здатне приймати на себе відповідальність за країну і не шукати простих рішень складних проблем. На жаль, в українському суспільстві переважають постарілі, але не дорослі діти. Сотні років бездержавності і 70 років комунізму сильно ускладнили цю проблему, й історія не залишає нам часу на дорослішання.

У таких умовах особливо небезпечно керувати на основі аналізу рейтингів. Це призведе до сильного дисбалансу між короткостроковими і довгостроковими результатами. Причому коли стане зрозуміло, що довгострокові інтереси постраждали, то і рейтинг теж впаде — назавжди. А це трапиться незабаром.

У світі нині тривожно жити, і тому спостерігається зростання популізму — політики, заснованої на обіцянці швидкого і простого вирішення складних застарілих проблем. Однак слово «популізм» має і позитивну конотацію: звернення до інтересів народних мас, їхніх надій, страхів і розчарувань. Популістська політика не обов’язково погана політика.

Управління на основі рейтингів і опитувань — істотно небезпечніша річ, ніж популізм. Адже популізм може робити ставку на довгострокові інтереси, вступаючи в діалог з людьми і пояснюючи їм, куди і навіщо йде країна. Концентрація тільки на короткострокових результатах, які відображаються в рейтингах та опитуваннях, веде в пекло. Таку політику слід назвати іншим словом, наприклад, «поллюлізм» (від англ. рoll — «опитування»).

Мудра політика будується на русі до цілей довгострокового блага, і це зовсім не означає неможливості обратися на другий термін. Президентські терміни в різних країнах зазвичай 4−5 років, і за цей час позитивні зміни вже встигають проявитися. Але для цього потрібно мати як мінімум трирічний, а не тримісячний або тритижневий горизонт. Наважуючись змінити країну, не можна боятися падіння рейтингів. Чистка стаєнь не робиться в білих рукавичках. Це знав ще Геракл.

Джерело