Саміт ЄС показав, що місце України — у європейському домі

Минулий тиждень Україна, а заодно Молдова можуть записати собі у календар великих геополітичних перемог. 14 грудня лідери 26 країн Євросоюзу погодилися з рекомендацію Європейської комісії про відкриття переговорів із цими країнами про вступ до ЄС. Можуть радіти і у Грузії - цій країні нарешті надали статус кандидата у члени Євросоюзу. Поступ України дався вкрай нелегко, адже «шипи» на цій дорозі задовго до саміту ЄС розставляв угорський прем'єр, певні застереження мала також Австрія. І все ж вагоме слово наших давніх друзів у Берліні, Парижі, в інших столицях зіграло вирішальну роль — під їхнім тиском опоненти України притихли. Тож двері до Європейського Союзу для нас тепер прочинено ще ширше.

Про те, наскільки щиро у Брюсселі переймають­ся зближенням з Києвом, свідчить той факт, що вже через 15 хвилин після ухваленого на саміті рішення до віцепрем'єрки України Ольги Стефанішиної за­телефонували з офісу Євроко­місії і повідомили, що невідклад­но, з найближчого понеділка, 18 грудня, з нашим урядом роз­почнуть обговорювати наступні євроінтеграційні кроки. А саме — технічні аспекти, так звану пе­реговорну рамку. Найперше йдеться про офіційний скринінг українського законодавства. Наші європейські друзі вивча­тимуть, наскільки воно відпові­дає праву Європейського Сою­зу. Тобто, чи готові ми жити за правилами ЄС.

У Києві готові до цього аудиту. Заздалегідь готувалися до ньо­го, багато що змінювали, адап­тували до норм ЄС. Виступаючи на засіданні Конгресу місцевих та регіональних влад у Львові, прем'єр-міністр Денис Шми­галь повідомив, що наші фахів­ці вже провели селф-скринінг близько 28 тисяч актів пра­ва ЄС. Іншими словами, звіри­ли національне законодавство на його відповідність актуаль­ному праву ЄС — для виявлення невідповідностей та прогалин, які необхідно усунути для під­готовки України до перегово­рів про вступ до Євросоюзу. По­над 23 тисячі таких актів права, за попередньою оцінкою, не по­требують імплементації у наше законодавство, 1625 актів пра­ва вже повністю імплементова­но, а із 2739 актами це ще треба зробити. Власне, над цим зако­нодавцям і урядовцям України належить працювати найближ­чі чотири роки. Як саме — євро­пейці пропишуть нам у дорож­ній карті, яку буде розроблено по всіх напрямах.

Інший напрям роботи — інте­грація з Євросоюзом практич­на, наше входження в єдиний європейський ринок. Воно про­стежується все більше і більше. Яскравий приклад — об'єднання української енергомережі з єв­ропейською. І це дає ефект. Коли у нас трапляються перебої зі світлом, на виручку приходять постачальники енергії з ЄС.

Триває також впровадження актів ЄС щодо отримання «ро­умінгового безвізу» — перева­ги вільного зв’язку з Європою українці особливо відчули після повномасштабного вторгнен­ня рф. Сотні тисяч наших спів­вітчизників вимушено покинули свою країну, але завдяки солі­дарності ЄС безплатно телефо­нували своїм рідним в Україні. І роблять це досі.

За словами глави українсько­го уряду, серед наших євроінте­граційних завдань на 2024 рік — продовження транспортного та економічного безвізів, якнай­швидше отримання безвізу про­мислового.

Головне, що хочуть бачити наші партнери з ЄС, — не голосні балачки, а конкретні реформи, реальний прогрес. Найперше їх цікавить в Україні верховенство права і правосуддя. Дотриман­ня адаптованих із європейськи­ми законів. Без цього руху в ЄС не буде.

У січні-лютому Євросоюз збирається виділити Україні 50 млрд євро фінансової допо­моги. Вони підуть не тільки на ЗСУ, на латання бюджетних ді­рок, а й на реформи. Від їх вті­лення залежатиме, наскільки швидко Європа офіційно при­йме нас у свою сім'ю. Прези­дент Європейської ради Шарль Мішель припускає, що в разі ве­ликих старань України повно­правним членом Євросоюзу вона може стати вже 2030 ро-ку.

Коментар для «ВЗ»

"Україна вже більше ніколи не буде в сірій зоні невизначеності між Європою та ордою…"

Володимир ОГРИЗКО, міністр закордонних справ України у 2007−2009 роках

— Грудневий саміт ЄС уже назва­ли історичним. Чи не занадто па­фосно це звучить?

— Ні, не пафосно. Історичність цього рішення у тому, що ухвалено політич­не рішення, на рівні глав держав і уря­дів Європейського Союзу, про те, що Україна буде членом ЄС. Тобто у чер­говий раз підтверджено, що вона по­вернеться у лоно європейського полі­тичного, економічного, культурного і будь-якого іншого простору, звідки ми були насильницьким чином відірвані у XVII столітті. Це означає, що Україна вже більше ніколи не буде в сірій зоні невизначеності між Європою та ордою, що місце Української держави саме в цьому європейському домі. Все інше — це «техніка», узгодження якихось дета­лей. Але головний політичний підсумок того, що відбулося у Брюсселі, — саме це. Ми можемо одне одного привіта­ти з тим, що нарешті Україна поверта­ється туди, звідки її найжорсткішим чи­ном було вирвано. Історія дає нам шанс зробити це відносно швидко і успішно.

— Які клю­чові домаш­ні завдання слід зробити Україні, щоб приєднатися до ЄС якнай­швидше?

— Ми бага­то чого вже зробили. Ми­нуло кілька років з часу підписан­ня Угоди про асоціацію України з ЄС. Її не просто підписано — вона діє, її виконують. А це означає, що важливі кроки для набли­ження до стандартів ЄС уже зроблено. Це полегшує наше завдання.

З іншого боку, нам треба адаптува­ти кілька тисяч документів до європей­ського права. Тобто треба досягти того, щоб українське законодавство було аб­солютно ідентичним у ключових сфе­рах з європейським законодавством. Це складна і дуже копітка робота. Її має виконати Верховна Рада. На жаль, не завжди вона працює так продуктив­но, як потрібно. Це те, що може загаль­мувати наш швидкий рух до членства в Євросоюзі.

Ну, і ще одна наша вічна проблема — корупція, яка, на жаль, продовжує в Україні цвісти буйним цвітом. Із нею у нас борються якось так вибірково, па­сивно. А це той камінь спотикання, який заважатиме нам постійно. У кінцевому підсумку ми його або зі своєї дороги приберемо, або він заблокує нам вхід до Європейського Союзу.

— Не всі хочуть бачити нас в єврос­пільноті. Які запобіжники слід виро­бити, щоб вберегтися від «шипів» на цій дорозі - від того ж угорського прем'єра Орбана? Кажуть, викинути коника може нам і Австрія…

— Так, нині говорять про те, що у нас є вороги в Європейському Союзі, які перегородять вступ туди Україні. Але особливо перейматися цим не варто. ЄС володіє багатьма інструментами, щоб заблокувати цих ворогів. І ми ба­чимо такі приклади — маю на увазі обхід вето Угорщини.

Як на мене, ця проблема менш дра­матична, ніж перші дві, про які ми з вами щойно говорили. Прем'єр Угор­щини чи будь-який інший популістич­ний лідер, який може з’явитися, у кінце­вому підсумку не є тими, хто визначає долю Європейського Союзу. Вони над­то малі й не важливі, з точки зору своєї економічної ваги. Тому, думаю, цю пе­решкоду ми подолаємо. А от над пер­шими двома, особливо — над другою, треба працювати щодня.

— Як наш успішний євроінтегра­ційний поступ може позначитися на перебігу російсько-української ві­йни?

— Для путіна повернення України у сім'ю європейських народів — це кри­тична загроза. Бо тоді режим росій­ського диктатора не зможе займатися маніпуляціями, накидати Заходу брех­ню, як робилося це від початку ство­рення своєї московської держави. Наш шлях в Європу — це криза ідентичнос­ті для москви, і вона робитиме все можливе і неможливе, щоб зупини­ти Україну. Тому поступ України до Єв­ропейського Союзу і НАТО викликати­ме шалений спротив… Саме на Україну випала історична місія покінчити з цією ордою як з геополітичним фактором за станом на сьогодні. Мені здається, що попри величезні проблеми і труднощі, втрати і біль, Україна із цією історичною місією впорається.