Ще не президент, а вже соромно

Верховна Рада має визначитися з датою інавгурації новообраного президента. Буде це 19 травня чи 1 червня — як на мене, суттєвої різниці немає. Бо Володимир Зеленський ще не встиг вступити на посаду, ще навіть не спромігся назвати прізвища бодай кількох своїх призначенців, а за нього вже соромно. Передусім — стилістично.

Щойно бачу в стрічці новину про нове відеозвернення Володимира Зеленського, як серцебиття пришвидшується. Хочеться примружити очі, глибоко вдихнути і гучно видихнути, щоб опанувати себе. Бо впевнений: знову буде якась стидоба. Палюче відчуття незручності, падлюче відчуття фатальності найближчих п’яти років.

Либонь, уже вся Україна вивчила поняття «іспанський сором». Те відчуття, коли хтось інший робить щось негоже, а соромно від цього тобі. Припускаю, нам до цього особливого різновиду іберійської ганьби час призвичаюватися і звикати. Воно — надовго.

Бо чи не кожен крок новообраного президента змушує хапатися за голову. Почати варто з того, що перший закордонний візит він здійснив у турецький Бодрум. І якщо він там зустрівся з олігархами чи з Тимошенко — то ще півбіди, бо це бодай порядок денний. Значно гірше, якщо він справді полетів туди просто на кавеен і відпочити. Хоча за тиждень до того уже відпочивав у Парижі.

Або візьмімо сам формат його спілкування з країною. Про позицію нам повідомляє якась міфічна «У Зеленського», хоча сам Зеленський навіть після обрання не зміг назвати прізвище майбутнього голови Адміністрації Президента. Це, слід визнати, зручно, бо в разі чого можна сказати, що це не позиція самого Президента, а просто менеджер його сторінки в фейсбуці дав волю фантазії.

Але найбільше дратують відеозвернення новообраного. Не тільки зміст, ці пошліжартики і блатний тон, а просто міміка й тембр голосу. Та й що це взагалі за формат такий? Може, краще залишимо його для новорічних привітань? Чи людина, яка сама не звикла читати, звертається до людей, які не читають, у комфортному для них режимі?

Останнє відеозвернення Зеленського — до Верховної Ради — з вимогою призначити урочисте інавгураційне засідання на 19 травня особливо вражає своїм цинізмом. Несмішний жарт про єгипетський готель — не просто недоречний, він огидний, коли йдеться про звернення Президента до парламенту. Чому ніхто не скаже Зеленському: ти вже не комік і навіть не кандидат, поводься нарешті достойно, як і личить Президенту?!

Ганебною є сама стилістика, тональність цього звернення. Зеленський щось говорить про народ, який вимагає, але де цей народ? Чому він навіть на стадіонні дебати не зміг цей народ зібрати? Може, не варто плутати лайки в інстаграмі з людьми, які мають чітку позицію і готові вийти за неї на мітинг?

Або перечитати здану в ЦВК автобіографію, де написано, що Володимир Зеленський має вищу юридичну освіту. Хіба ж він не знає, що Президент виступає від імені держави, а Верховна Рада — від імені народу. Не навпаки! І що депутати Верховної Ради так само обрані людьми, тому не треба видавати їм «пред'яви» і розповідати про те, що вони повинні.

Вінцем абсурду в цій ситуації є те, що «команда Зеленського» паралельно опублікувала ще одне відео. І поставила умову: якщо воно набере мільйон переглядів — Зеленський зверне на нього увагу. Чи можна зробити з цього висновок, що Зеленський не звертає увагу на свою «команду» і її роботу? Що «команда» змушена вигадувати всенародні «челенджі», щоб новообраний президент розглянув її пропозицію? А, може, Зеленський знову махнув кудись відпочити, тому на нього треба тиснути всім народом, аби повернувся до роботи?

Ой, леле! Верховна Рада лише призначатиме дату інавгурації, Зеленському булава наразі лише сниться, а за нього вже соромно.

Що ж — такими темпами — буде далі?

Джерело