«Явно корумповане оточення»

Не минуло й місця з дня голосування у другому турі президентських виборів, як Україна… невпізнано змінилася.

Геть пропали з газетних шпальт, телеефірів моторошні сюжети про небачений масштаб владної корупції. Тема відіграна «на повну», і тепер можемо вкотре переконатися у правильності висновку публіциста Віталія Портникова, що «боротьба з корупцією» зараз — головна зброя корупціонерів і імперіалістів у всьому світі, така ж ефективна, якою донедавна були комуністичні гасла або російський газ. Ця брехлива боротьба допомагає захистити мафіозні інтереси".

Журналісти і політики одного чудового дня відкинули на смітник викривальну риторику, почали «перевзуватися» під потреби нової влади. Тепер дають поради президентові-електу, накреслюючи перед дещо зворохобленою публікою неймовірні прожекти. Психіатри та психоаналітики не менш зосереджено аналізують не тільки світоглядно-ментальні мотиви голосування, але й потенції молодого і недосвідченого керівника держави. Лиш час од часу лунають песимістичні голоси, і вони чомусь зосереджені не на персоні обраного президента чи його програми (бо, у принципі, щодо останньої, то навряд чи її бачив у вічі сам пан Зеленський), а на неспроможності українського народу самотужки давати собі раду з власним провідництвом. Такою є, зокрема, печально-повчальна колонка Тараса Возняка на «Українській правді».

Технологія тотальної боротьби всіх і вся проти одного з кандидатів, надмірне, поза всякими пристойними межами, акцентування на темі корупції, шельмування і дифамація спрацювали на всі 100 (даруйте, на 73 відсотки). І команда, яка здобула бажане, не знає, що робити далі.

Є певні месиджі, які лунають від експертів, радників, але йняти їм віри — собі дорожче. Бо, зазвичай, через кілька годин чи, у кращому разі, днів, розбурхавши спільноту своїми екзотичними прожектами, ці сигнали або тихо вмирають, або просто дезавуйовуються іншими експертами та радниками.

Найвлучнішу характеристику оточенню Володимира Зеленського дав адвокат Дональда Трампа Рудольф Джуліані, скасувавши анонсовану зустріч з новообраним президентом України: «Виходячи з того, що чув від двох дуже надійних людей,. я переконаний, що президент (Зеленський. — Авт.) оточений людьми, які є ворогами президента (Трампа. — Авт.), та людьми, які — принаймні в одному випадку — явно корумповані й залучені до цієї схеми».

Дозволю собі нагадати, що деякі «опозиціонери» дорікали Порошенкові у тому, що він, мовляв, віддав країну у зовнішнє управління. Мовляв, керує насправді не Київ, а «вашингтонський обком» (судячи зі стилю, — штамп, безумовно, сусідський), а всі доленосні рішення ухвалюються не на Печерських пагорбах, а деінде — чи то на берегах Потомаку, чи у брюссельських офісах. Насправді Порошенко (не знаю, як це йому вдалося) вирвав у байдужого Заходу згоду на антиросійську коаліцію, аби протистояти агресорові і мати бодай якесь опертя у війні з Москвою. І ця політика дала свої плоди, — не тільки у вигляді Джавелінів чи катерів для Азова. Вона стала основою для системи нищівних антиросійських санкцій, які крок за кроком підточують міць Росії і економічно штовхають її до визнання помилковості агресії проти України.

Що скажуть тепер ці критики, вислуховуючи ледь не щоденні «керівні вказівки» для новообраного президента з боку ображеного олігарха-втікача Ігоря Коломойського? На «зовнішнє управління» це явно не тягне, радше — на маляви «смотрящего». Сидячи в Ізраїлі, і обіцяючи повернутися в Україну (усвідомлюючи, що це означатиме негайну екстрадицію до США, де його з нетерпінням чекає ФБР), «явно корумпована особа» (працівник посольства США у Києві Джонатан Брансон характеризує Коломойського як «імовірно, одного з найнебезпечніших олігархів, готових забруднити руки») розписує українцям «шахматку» майбутньої коаліції, фантазує про конкретних, бажаних для себе, людей на найвищих посадах, — Тимошенко — спікер парламенту, Аваков — то прем’єр, то глава МВС, Луценко — генеральний прокурор (!).

Це навіть не зовнішнє управління, це брутальний тиск і шантаж. Насамперед, на адресу Зеленського. Вочевидь, олігарх квапить свого ставленика віддавати борги за підтримку під час виборчих перегонів. Підтримку відверту і до непристойності брудну. І, мабуть, остання істерична заява Зеленського, фактично ультиматум Верховній Раді з образливими випадами на адресу попередника спричинені саме цим «катком» Коломойського. Та що вдієш, — вчорашнього коміка Кварталу знову підвів креатив. Порівнявши Україну з номером у єгипетському готелі, ключі від якого ну ніяк не хоче передавати йому (читай Коломойському) Порошенко, Зеленський вкотре засвідчив власну випадковість у цій грі і приреченість на поразку.