Передплатити

Зеленський торгує «гнилим оселедцем»

Ті, хто вважає, що перемога Зеленського на президентських виборах схожа на сюжет фільму Brexit, помиляються.

Некоректність у тому, що для коміка, який досі продавав свій товар зі сцени «Кварталу 95» чи у фільмі «Слуга народу», все набагато простіше. Більшості виборців Зеленського достатньо було телевізора і пульта з однією-єдиною кнопкою — «1+1», а соцмережі — лише допоміжний фактор.

Зе!команда використала давно відомий метод «гнилого оселедця». Вибирають реально негативне, проте завідомо брехливе, помилкове але правдоподібне твердження про політичного конкурента і активно просувають його у медіа, додаючи нові «факти» та «деталі». Нагнітання такої інформації створює у виборців негативні асоціації про опонента, навіть якщо він публічно спростовуватиме звинувачення. І чим бруднішими вони будуть — тим більшим буде вплив на свідомість виборців. Зеленський (за власним задумом чи за підказкою інших) застосував цю технологію не проти конкретного опонента, а проти всієї країни.

Бо результат виборів можна було вирахувати за рейтингами програм Кварталу — ті, хто сміявся з цинічних реприз про «Україну-повію», про Голодомор та «Томос-термос», — насправді були готові голосувати за будь-якого носія схожого світогляду — Голобородька, Іванова, Петрова, Сидорова. «Маси ніколи не хотіли істини. Вони вимагають ілюзій, без яких не можуть жити», — казав колись Зигмунд Фройд.

73 відсотки, що віддали свої голоси за Зеленського, поділяють його оцінки і акценти. Щодо України, її минулого, її проблем та ймовірного майбутнього. Поділяють, бо голосували за нього.

А Зеленський торгує «гнилим оселедцем», і, як бачимо, у нього є споживач. Отой «зубожілий», який у побутових ситуаціях готовий толерувати продавців несвіжого товару, зарплати у конвертах, западати на халяву (як це було з «євробляхами»), уникати податків, «косити» від війська, миритися з бодяжним алкоголем, неякісним бензином…

Але Зеленський, як не дивно, міг би стати корисним. Він — за природою провокатор, і його сценічні провокації були б добрим матеріалом для тих, хто мав опікуватися моральним здоров’ям народу, його справжнім сприйняттям власної країни і того, що відбувається у ній. Однак всі сприймали його лише як блазня, не зауважуючи очевидних речей. Зеленський безкарно тестував українське суспільство на опірність, можливо, навіть не усвідомлюючи, що робить. Він продавав свій «товар», а вже знайшлися люди, які побачили у цьому реальну політичну вигоду.

Цих «натхненників» чи, точніше, ляльководів, які вирішили перетворити бульварний гумор Зеленського і Ко на політичні дивіденди, не важко вирахувати. Варто лише порівняти стиль останнього інтерв’ю олігарха-втікача Ігоря Коломойського для Bihus.info і плінтусні жарти Кварталу. Або ж потік реакцій з-за «порєбріка», від яких теж відгонить «гнилим оселедцем». Хамство, брутальність, цинізм і, звісно, неприхована алергія на Україну, її історію, ненависть до тих, кому вона дорога, бо вистраждана.

Щодо Зеленського, то він і досі, вже будучи президентом-електом, не вийшов зі сценічної ролі Азефа. Точніше, йому не дають вийти з неї. Кажуть, під час обговорення з фракціями Верховної Ради дати інавгурації, обраний президент погоджувався і на 27 травня, і на 1 червня. Однак адвокат Ігоря Коломойського (слід розуміти — «смотрящій») Андрій Богдан щось показав йому на телефоні, і риторика Зеленського одразу змінилася. 19-го, і квит!

Ще один тест на опірність — 19 травня в Україні жалобний день жертв політичних репресій. Якщо суспільство проковтне і цю провокацію, то чого ж тоді чекати від Зеленського з усіма президентськими повноваженнями?

Семен Глузман — радянський дисидент, затятий критик президента Петра Порошенка і водночас — щирий прихильник нової влади. В одному інтерв’ю він зауважив, що Зеленському невдовзі знадобиться психотерапевт. Чи не погодиться сам Глузман стати психотерапевтом для президента, який «не відчуває під собою країни»?

Ще більше новин від «Високого Замку»?
Долучайтеся до нас у Telegram