Зеленського в Україні наздожене «морська хвороба»

Вчорашньому коміку Кварталу 95 ніхто й не дозволить довго грати вар’ята

Президент-елект, повернувшись з відпочинку у турецькому Бодрумі, ризикує одразу по інавгурації потрапити у виборчий шторм. Його не мали б тішити перспективи ролі голограми, яка сторонньо стежить на політичними процесами, раз-у-раз зверхньо коментуючи їх на Фейсбуку чи в Інстаграмі. Вчорашньому коміку Кварталу 95 ніхто й не дозволить довго грати вар’ята.

Оця відстороненість, а ще — розмитість і невизначеність майбутнього гаранта, підштовхує політичні сили країни до формування своїх виборчих гасел. Адже не розуміючи, на чому стоїть і до чого прагне неінавгурований глава держави, «еліти» беруться самі інтерпретувати його майбутні кроки, маніпулювати наслідками того, що ще не сталося.

Звісно, на парламентських виборах Володимирові Зеленському, у першу чергу, опонуватимуть прихильники чинного президента. Умовно вони вже згуртовані під назвою «25+». Наразі це найбільша україноцентрична опозиція, яка декларує праві погляди і готова поборотися за більшість (принаймні, стати основою коаліції) у майбутній Верховній Раді. Ядром електорату «25+» стане Львівщина, однак це ніяк не зажене майбутню партію у регіональний формат, на кшталт «Самопомочі» чи «Свободи». Всеукраїнського масштабу їй додадуть ті, хто голосував за Порошенка в інших областях, а також чимала частка прихильників інших кандидатів, які починають усвідомлювати фатальність своєї квітневої електоральної помилки. Проросійська риторика інших учасників перегонів, про яку нижче, додать відваги тим, хто беззаперечно виступає за європейський вектор.

Серед тих, хто намагатиметься перебрати на себе роль проукраїнської опозиції Зеленському — «Батьківщина». Але популістські гасла очільниці сприятимуть дрейфу цієї політичної сили уліво. До того ж, сумнівна «кредитна історія» стосунків лідерки з російським істеблішментом, зокрема з Володимиром Путіним, а також авантюрні плани перетворити Україну на парламентську республіку канцлерського типу (фактично — в однопартійну диктатуру) навряд чи допоможуть розширенню ядерного електорату Юлії Тимошенко. «Своїх» виборців, які голосували за Зеленського у другому турі, вона забере, але навряд чи зможе згуртувати їх більше, ніж у першому турі.

Дві інші опозиції — відверто антиукраїнські.

Колишні регіонали, об’єднані у «Опоблок», заперечують європейський, євроатлантичний шлях України, сповідують повернення до міфології часів Віктора Януковича (навіть Леоніда Кучми) про багатовекторність. Речниця екс-регіоналів Ганна Герман цю опозиційність називає системною. На її думку, Володимир Зеленський теж не бажає піддавати сумніву шлях України до ЄС та НАТО. «Нейтралістська» риторика — лише фіговий листочок проросійських настроїв. Патрони «Опоблоку» хоча й сидять у Ростові-на-Дону чи Підмосков'ї, однак не тішаться особливою увагою Кремля. Янукович, Олійник, Азаров, Арбузов для Путіна, як видно, відпрацьований матеріал. Тому «Опоблок» відчайдушно намагається конкурувати за увагу кремлівського «царя» зі ще однією опозицією.

Вона — не те, що проросійська, вона — російська. «Опозиційна платформа «За життя», головою політради якої є кум Путіна Віктор Медведчук, є направду неоімперською партією «русского мира». її риторика — відверто антиєвропейська, антинатовська. Україна їм бачиться як «міст між Європою та Росією». Однак цей міст має одну опору — Москву. Україні пропонують відновити членство в СНД, інших пострадянських структурах та блоках. Двомовність, федералізація, реставрація імперських впливів в Україні — це все з арсеналу Медведчука і К. Той же Медведчук виправдовує ідею Путіна про «паспортизацію» українців законом РФ (!), який допускає надання громадянства Росії усім охочим, що мешкають на території колишнього СРСР. Цікаво, чи не так? Втручання у внутрішні справи своєї держави лідер «української» політсили обгрунтовує законодавством… країни-агресора.

Таке розмаїття опозицій — аж занадто для зеленого у політиці Володимира Зеленського. Образно кажучи, його може заштормити аж до «морської хвороби», якої, здається, уникнув під час відпочинку на турецькій яхті.

Електорат його віртуальної партії «Слуга народу» — різношертий і ситуативний — розмиватиметься досвідченими і затятими конкурентами. Його надкушуватимуть усі охочі, бо серед виборців коміка є не тільки «совки», українофоби, але й люди, які голосували «проти», «без обіцянок і пробачень». За півроку, коли треба буде знову йти до виборчих скриньок, Зе! Команда може суттєво розгубити свій електорат. До прикладу, орієнтовані на Росію однодумці Разумкова (нагадаю, колишнього керівника «Молодих регіонів») охоче примкнуть до «Опоблоку». А любителям «халявних» тарифів широко відкриє обійми «Батьківщина».

«Слуга народу» як серйозна партія може взагалі не відбутися, не подолавши навіть парламентського бар'єру.

Тоді й почнеться найцікавіше…