Ярмарок марнославства напередодні чуми

Безпосередніми наслідками сприятливого для України рішення Стокгольмського арбітражу стали дві події

Перша — непогані премії, що виписали собі очільники «Нафтогазу України», друга — політична реабілітація Тимошенко, що дозволила їй висунути свою кандидатуру на посаду президента. Підписана нею угода не призвела до величезних боргів (у ній були закладені зобов'язання заплатити за 500 мільярдів кубів газу). Бо Стокгольмський арбітраж визнав цей борг нечинним. Так? Ні, не так!

Бо у російсько-українських майнових відносинах нічого не змінилося. З того моменту, як у 2014 році російські війська захопили контроль над родовищами газу на південь і схід від Кримського півострова, а також усе майно української компанії «Чорноморнафтогаз», гарантією боргу Тимошенко стало вже оце майно, а не угода 2009 року. Тож Росія може спокійно сприймати рішення Стокгольмського арбітражу, бо тепер російські війська контролюють заставу за підписані Тимошенко боргові зобов'язання. Звісно, вони вболівають за неї на президентських виборах, бо вона, як гарант боргу, точно не буде боротися за втрачені території і майно.

Тут, як казав відомий персонаж, тільки спритність рук і ніякого шахрайства! Для кого — премії, для кого — торування шляху на виборах, а для державного бюджету, як завжди, втрати.

За всім передвиборчим рейвахом ми забуваємо про суворі реалії, що чекають на всіх нас у недалекому майбутньому. Якщо «Північний потік-2» буде введений в експлуатацію наприкінці цього року, то не має значення хто в нас буде обраний президентом. Бо президент буде поставлений перед ультиматумом: або повномаштабне вторгнення Росії, або повна капітуляція і згода на всі вимоги агресора, включно з втратою незалежності. За таких обставин і Головнокомандувач «з кулінарного технікуму», і Газова боргиня, і чинний Президент будуть однаково безсилими.

Німеччина висловить Росії «глибоке занепокоєння», а нам «глибоке співчуття» і пораду не витрачати сили, а спускатися на дно. Конгрес Сполучених Штатів буде на нашому боці військово-технічною допомогою і новими санкціями проти Росії. Тільки цього буде замало. Бо вони не зможуть зупинити створення «Харківської народної республіки» за підтримки 1500 російських танків і 50 найгуманітарніших конвоїв з паливом для цих танків.

Після цього вже не буде мати ніякого значення чи монетизують у нас субсидії, чи продовжать найзапеклішу із запеклих боротьбу з корупцією, чи підвищать мінімальну пенсію до прожиткового мінімуму, або відновлять пані Супрун на чолі міністерства охорони здоров'я. Щоправда, якраз пані Супрун не гаятиме часу у тимчасовій відпустці, а продовжить удосконалювати кваліфікацію військових лікарів, що знаходяться у бойових умовах. Бо вона це робила і до приходу у міністерство.

Трагічний для України сценарій ще можна зупинити. Для цього кандидатам Гриценку і Наливайченку слід припинити з'ясовувати, хто з них більший російський шпигун. Вгамувавши свої амбіції і образи, їм разом з професором Смєшком слід звернутися до всіх інших кандидатів у президенти з роз'ясненням маштабів небезпеки, що постала перед державою.

Беручи до уваги невідкладність припинення будівництва «Північного потоку-2», вибори слід завершити в один тур вже 31 березня, щоби надати президенту якомога більше часу для призупинення вже розпочатого будівництва газогону, що розв'язує Росії руки для агресії. Така рішучість українського суспільства надала б сигнал і Конгресу США, і Євросоюзу, і здоровій частині німецької громадскості, що в Україні політичні сили дбають не тільки про приватні інтереси, а в час небезпеки здатні гурту вдатися. Повноваження президента згідно з діючою Конституцією обмежені головним чином питаннями безпеки держави. Це обмеження, яке було придумане президентом Кучмою з зовсім іншою метою, може стати у нагоді у цей передвоєнний період, бо дає суспільству дві спроби обрання своєї влади. Друга спроба буде восени на парламентських виборах. Якщо до кінця липня цього року президентові не вдасться призупинити будівництво Німеччиною і Росією «Північного потоку-2», то осінні вибори до Верховної Ради вже мають розглядатися з точки зору створення уряду національної єдності, який має перевести всю економіку на підготовку до оборони, а громадян держави — об'єднати до великих випробувань.