На цих виборах обираємо Верховного Головнокомандувача, а не Кабінет Міністрів

Це вже неабияке досягнення президентських виборів. Щоправда, закон передбачає повернення застави переможцю перегонів, а в разі проведення другого туру виборів — двом кандидатам, що потрапляють до другого кола. Це може зменшити можливості Пенсійного Фонду України на покриття пенсій у 2019 році для 87 або 174 пенсіонерів відповідно. Тому, з точки зору пенсіонерів, краще, щоб вибори відбулися в один тур. Це сухі цифри, яким, на відміну від обіцянок кандидатів, можемо повністю довіряти. Обіцянки кандидатів — це журавель у небі, а застава, що піде до Пенсійного Фонду, — синиця у руках.

Тож поговоримо про синицю, а не журавля. Конституція України, що була прийнята у 1996 році, надавала великі повноваження президенту України, що обирався на всенародних виборах. Він був безперечним главою виконавчої гілки влади і ніхто не сумнівався, у кого більше повноважень, — у президента чи прем'єра. Щоправда, президент Кучма постійно нарікав, що йому бракує повноважень для проведення реформ. Тому роздав державне майно кільком фінансово-промисловим групам, або простішою мовою — створив олігархат.

У грудні 2004 року той самий президент Кучма, який жалівся на малі повноваження президента, ініціював закон 2222, яким зменшував повноваження президента у два рази, і, по суті, вклав у руки прем'єра більшу владу, ніж у президента. Це було зроблено з конкретною метою: щоб обраний президент Ющенко не мав повноважень впливати на розподіл бюджетних коштів. Цим законом всенародно обраний президент отримував менше повноважень, ніж кулуарно обраний прем'єр.

Коли Янукович прийшов до влади, він через коліно змусив Конституційний суд визнати закон 2222 недійсним і у такий спосіб повернув собі повноваження, які мав Кучма. Але Януковича народ обирав під інші повноваження! Тобто значну кількість повноважень він просто вкрав у народу.

З 2 березня 2014 року відновлений закон 2222 від 2004 року. Отже, сьогодні ми обираємо президента з урізаними повноваженнями, як у Ющенка, а не повноваженнями Кучми або узурпатора Януковича.

Ці врізані повноваження не дають можливості президенту впливати на розподіл бюджету держави. Якщо президент Порошенко має такі можливості, то це не завдяки посаді президента, а тому, що його партія БПП є лідером у парламентській коаліційній більшості. Без більшості у Верховній Раді влада президента є меншою за владу прем'єра. Більшість у Верховній Раді буде вирішуватися на виборах восени, а не на президентських виборах 31 березня.

Лише у безпекових питаннях влада президента є вирішальною. І в умовах гібридної війни, в яких перебуває українська держава, саме президент здійснює керівництво Збройними силами України, зовнішньою політикою, а також фактичний контроль над функціями Нацбанку України з метою зробити мирне життя максимально мирним, наскільки це можливо за умов гібридної війни. Наприклад, мати більш-менш стабільну валюту.

Тому на березневих виборах президента ми обираємо посадову особу, яка, насамперед, здатна найкраще вести гібридну війну з Росією. А своє ставлення до питань збільшення зарплат і пенсій, а також вартості комунальних послуг, будемо висловлювати на виборах до Верховної Ради восени цього року.

З 29 зареєстрованих кандидатів тільки чинний президент і колишній міністр оборони Гриценко мають досвід серед військових, щоб здійснювати повноваження Верховного Головнокомандувача ЗСУ, надані президенту Конституцією. Але, беручи до уваги, що це війна неоголошена, тобто гібридна, значення зовнішньої політики і розуміння механізмів впливу економічних санкцій у цій війні, не менш значущі, ніж професіоналізм наших військових. Саме цього досвіду і знань бракує кандидату Гриценку.

Тому, з точки зору захисту державного суверенітету, бажано, щоб чинний президент Порошенко отримав перемогу у першому турі голосування. Це можливо, якщо виборці усвідомлять, що на цих виборах обирають Верховного Головнокомандувача, а не Кабінет Міністрів.