Німці, не купуйте крадений газ!
За активної участі України у розподілі газового ринку Європи, Росія буде змушена сісти за стіл переговорів щодо кримських родовищ і повернення Криму
Дивно слухати чудернацькі пояснення чому Росія захопила Крим. Останнім відзначився президент США Трамп на зустрічі великої сімки у Канаді. Він сказав у кулуарах, що мешканці Криму розмовляють російською мовою, тож то й було причиною нападу на Україну і приєднання Криму до Росії. За такою логікою США, Канада, Австралія і навіть Південна Африка мали б зазнати атак королівського Британського флоту з метою приєднати їх до Британської корони, оскільки у цих країнах розмовляють англійською.
Частка провини у тому, що досі про відверте грабіжництво Росією газових родовищ Чорного моря, які належать Україні, не говорять у світі, лежить на українському Міністерстві закордонних справ. Воно не особливо наголошує на тому, що було, є і буде головною метою російського уряду в Криму, а саме: правдами і неправдами отримувати доходи від експлуатації вкрадених газових родовищ. При владі в Росії знаходяться представники нафтогазового сектору російської економіки, який дає понад 50 відсотків дохідної частини бюджету РФ. Саме вони приймали рішення про захоплення Криму, щоб розпоряджатися українськими газовими родовищами. І саме про це слід голосно заявляти на всіх міжнародних форумах: від ООН до дебатів у вільній європейській пресі. Тоді ні канцлер Меркель, ні президент Трамп не наважаться публічно захищати нафтогазових розбійників. І навіть чеський президент Земан буде інколи червоніти, виправдовуючи кремлівських злодіїв.
Про те, що Конгрес США розглядає захоплення Криму як відверте грабіжництво родовищ, свідчать запроваджені ще у 2014 році санкції, що мали б, у першу чергу, не допустити експлуатації вкрадених родовищ. Це підтвердив і Держдепартамент США вже після недоречних жартів президента США у кулуарах зустрічі Великої сімки. Чому тоді представники виконавчої гілки влади Німеччини і Франції не називають речі своїми іменами?
Тому що вартість родовищ становить щонайменше 500 мільярдів доларів і це дуже значна сума, яку можна використати у переговорах з Росією для проштовхування інтересів тих самих урядів Німеччини і Франції. Звісно, за рахунок українських інтересів і за спиною України.
Найбільшу вигоду від крадіжки родовищ дістає уряд Росії, який вже присвоїв собі у січні 2018 року право роздавати концесії і укладати угоди про росподіл продукції. Це додало би до російського бюджету щонайменше 4 мільярди доларів на рік протягом наступних 70 років, якби не санкції США. Другий найбільший вигодонабувач таких крадіжок — «Газпром», який вкрав компанію «Чорноморнафтогаз» вартістю 20 мільярдів доларів. І саме цього розбійника постійно виводила з-під санкцій Німеччина, починаючи з 2014року. А зараз разом із ним будує газогін Північний потік-2.
Тому вкрай важливо привертати увагу засобів масової інформації країн Великої сімки саме на грабіжницький аспект захоплення Криму, для чого існує багато незаперечних фактів. Якщо усвідомлення грабіжництва, як головного мотиву загарбання Криму, буде висвітлюватися засобами масової інформації вільних країн, то й урядам цих країн буде набагато важче використовувати крадене, як предмет переговорів з Росією за спиною української влади.
Президент Трамп не переймається своїм переобранням у 2020 році. Це його відрізняє від усіх попередніх президентів, які хотіли обіймати цю посаду два терміни, дозволеними Конституцією США. Бен Бернанке, який очолював Нацбанк США (ФРС) у найважчий період фінансової кризи 2009 року, нещодавно звернув увагу на те, що Трамп підписав закони про зменшення податків на корпорації і збільшення державних витрат на 300 мільярдів доларів. При цьому не взяв до уваги той факт, що це призведе до рецесії в економиці саме у 2020 році, коли йому треба буде переобиратися на другий термін. Якщо економіка знаходиться на спаді під час виборів, то в діючого президента небагато шансів бути переобраним, як показав досвід президента Буша-старшого у 1992 році. Цей факт є найкращим свідченням, що Трамп збирається всі свої плани здійснити за один термін перебування на посаді президента США.
Що ж це за плани? У першу чергу, це скорочення дефіциту у зовнішній торгівлі. Насамперед з Китаєм, з яким дефіцит сягає 375 мільярдів доларів на рік. Президент вважає, такий розрив у двосторонній торгівлі виник тому, що Китай не платить за інтелектуальну власність американських компаній, наприклад, комп'ютерні програми. У другу чергу, це знаходження ринків збуту для надлишків нафти і газу, які утворилися в американських виробників завдяки сланцевій революції. За останнє десятиліття США перетворилися з країни-споживача нафти і газу на найбільшу країну-виробника цих продуктів. Ці надлишки треба кудись продавати, а продаж нафти і газу є найбільш заполітизованою галуззю світової торгівлі. Саудівська Аравія і Росія спочатку сподівалися, що низькі ціни на нафту, які у липні 2014 році брутально впали і досягли дна на початку 2016 року, сповільнять видобування сланцевої нафти у США. Сланцеві компанії витримали цей період низьких цін. Тоді Росія і Аравія домовились обмежити щоденний продаж нафти з метою підвищити ціни. Це спрацювало, і ціни від 45 піднялися до 65 доларів за барель. Але це ще більше стимулювало американські компанії до видобутку сланцевих нафти і газу. І от тепер Росія і Саудівська Аравія хочуть знову продавати якомога більшу кількість нафти, не беручи до уваги можливе падіння цін. Вони розраховують, що падіння видобутку у Венесуелі, Ірані і Нігерії не дозволить цінам впасти занадто низько. На зменшення видобутку нафти у США вони вже не мають надії. США вийшли на перше місце у світі. І цей відрив від Росії і Саудівської Аравії буде тільки зростати. Бажання зберегти родовища для майбутнього теж не стримують американських виробників, бо з 2022 року споживання нафти у світі буде невпинно скорочуватися у зв'язку з прискореним продажем електромобілів, які у наступні 30 років майже повністю замінять автомобілі з бензиновими двигунами. І це стосується не тільки легкових автомобілів, але й автобусів і вантажівок. Хоча двигуни, що споживають продукти переробки нафти на вантажівках, збережуться довше, ніж на легкових авто. Це не обіцяє світлого майбутнього таким країнам, як Саудівська Аравія або Венесуела.
Розбійникам з Кремля повезло більше, ніж Саудівській Аравії, яка продає значну кількість нафти, але не газу. Росія є найбільшою у світі країною за запасами природного газу і найбільшим експортером цього енергоносія. На відміну від нафти електромобілі не впливають на споживання газу. Тільки на європейському ринку частка російського газу перебільшує 40 відсотків усіх поставок. Саме ці міцні позиції на європейському ринку газу додають зухвалості розбійницькій поведінці Росії. Бо такі великі економіки, як німецька, французька або голландська, є чутливими до ціни газу. Тому постачальник цього товару — Росія — їх цікавить набагато більше, ніж Україна. Крім того, завдяки великим доходам від продажу нафти і газу, Росія є значно більшим ринком для продажу німецьких і французьких товарів у порівнянні з Україною. Беручи все це до уваги, важко розраховувати, що Німеччина і Франція можуть бути неупередженими посередниками між Росією і Україною.
Держсекретар США Майкл Помпео зауважив нещодавно, що збільшення поставок американського газу до Європи найкращим чином сприятиме поверненню Росії до загальноприйнятих норм поведінки. Тому що зменшить залежність європейських країн від постачання російського газу, а отже покладе край коливанню європейських країн щодо застосування санкцій проти порушника міжнародного права.
Україні не слід стояти осторонь, а цілеспрямовано сприяти збільшенню поставок американського газу на європейський ринок. Це можна робити як щодо поставок скрапленого газу з польського терміналу через інтерконнектор, що з'єднає українські і польські трубопроводи, а також шляхом залученням американських компаній до розробки Олеського родовища сланцевого газу. Активне долучення до політики газопостачання на європейський ринок (а не пасивна участь у ролі транзитера російського газу) сприятиме тому, що голос України почують на будь-яких переговорах, і вона стане суб'єктом, а не об'єктом переговорів. Тоді за спиною України не будуть обговорювати геополітичні питання, від яких залежить саме існування держави. За активної участі України у розподілі газового ринку Європи, Росія буде змушена сісти за стіл переговорів щодо кримських родовищ і повернення Криму.
Як великий транзитер російського газу, Україна з одного боку, зацікавлена у збільшенні транзиту російського газу, але за умови поваги до територіальної цілісності нашої держави. А з другого боку, в умовах окупації, на перший план виступає звільнення територій, а не збільшення транзиту, і тому слід надати перевагу всілякому сприянню поставок американського газу до Європи.
Чітке усвідомлення цього пріоритету буде і справжньою ниткою Аріадни у двосторонніх стосунках з найбільшою економікою Європи — Німеччиною. Як найкрупніший покупець російського газу, Німеччина не може бути впевненою, що не отримує газ вкраденої компанії «Чорноморнафтогаз» або захоплених родовищ кримського шельфу. Україна має повне право звернутися з закликом: «Німці, не купуйте крадений газ!»
