Окупація є окупація

Визнання російської окупації Донбасу — це ще і визнання агресії РФ проти західного світу


Визнання Парламентською асамблеєю Ради Європи факту російського контролю над окупованими Москвою територіями Донецької та Луганської областей — ще один доказ того, що світ більше не хоче грати з Росією в її улюблену забаву — «гібридну війну». Більше ніхто не хоче чути про «повсталих шахтарів», «керівників народних республік», з якими повинні домовлятися в Києві та іншої пропагандистської нісенітниці від Путіна або Суркова.

Можуть запитати: чому саме зараз? Адже факт окупації Росією Донбасу був очевидним для міжнародної спільноти з першого ж дня появи диверсантів на українській землі. І все ж таки від нас вперто вимагали доказів цієї присутності — а коли докази з'являлися, їх вперто не хотіли помічати.

А зараз переважна більшість депутатів у ПАРЄ — в тій самій організації, де таким сильним є проросійське лобі і яку Кремль ще недавно використовував для легалізації своїх злочинів у Сирії, погоджуються із українським баченням ситуації. Що вплинуло на зміну підходу?

Відповідь є простою: час і дії Москви. Коли війна Росії проти України тільки починалася, багато хто на Заході був схильним сприймати кризу як спільну відповідальність Москви і Києва. Вважали, що жорстка реакція на те, що відбувається, ускладнить пошук мирного вирішення. Думали, що російська присутність в окупованому регіоні — жест підтримки сил, які орієнтуються на Москву. І що російські сили залишать Донбас, коли буде знайдено компромісне рішення, про яке так люблять говорити в Кремлі.

Це все одно як підозрювати грабіжника, який заліз в чужий будинок і вкрав срібні ложки, в бажанні чинити тиск на господарів. Путін — точно такий самий рецидивіст, який розіпхав крадене по російських кишенях, та ще й доводить, що це його фамільне срібло. Але по одному виду грабіжника кожному стає ясно: у його сім`ї завжди їли дерев'яними ложками — якщо не руками. Про яке сріблі йде мова?

І ще один важливий момент у всьому цьому західному «прозрінні». З кожною новою провокацією Росії стає зрозумілим, що її агресія спрямована не проти України, а проти всього цивілізованого світу. І що окупація Донбасу — тільки лише елемент у цій агресії. Тому визнання окупації — це ще і визнання цього очевидного факту.

Джерело