Пані з горностаєм із Кракова

На цьому портреті пензля Леонардо да Вінчі зображена Чечилія Галлерані, коли вона мала народити герцогу Людовіко Сфорца сина Чезаре.


Міланський герцог був у той час вже заручений з Беатріче д’Есте, з якою невдовзі одружився. Да Вінчі був тоді на службі при міланському дворі й знав, що придворні міністри не бажали народження позашлюбного сина герцога. Співчуваючи Чечилії, Леонардо намалював горностая, який мав нагадувати історію народження Геракла від Зевса й Алкмени: дружина Зевса Гера хотіла затримати народження Геракла за допомогою Іліфії, але завдяки відданій служниці Галантіс герой народився вчасно. За це богиня пологів Іліфія перетворила Галантіс на ласку, звіра з тієї ж породи, що й горностай. Да Вінчі хотів тим самим висловити надію, що і в Чечилії знайдуться віддані друзі, які сприятимуть народженню її сина.

Картину повернули до палацу Чарторийських у Кракові 1946 року, після Нюрнберзького процесу над нацистськими злочинцями. Вона була вилучена з мюнхенського будинку засудженого на цьому процесі генерал-губернатора Польщі Ганса Франка. Його разом з іншими злочинцями було страчено за вироком Нюрнберзького  суду.

Нещодавно у Львівській філармонії відбулася вистава,  жанр якої визначити не можу. Це була лекція з історії правознавства й прав людини, яку супроводжували джазовий піаніст і оперний співак. І справжнім діамантом вистави став виступ володаря семи нагород “Греммі”, видатного піаніста Емануеля Акса, який 1949 року народився у Львові. Він грав Шопена.

Лекція, яку виголошували британський професор Філіп Сендс і німецька кіноакторка Катя Ріманн, була  пов’язана з двома колишніми студентами юридичного факультету Львівського університету, які внесли у міжнародне право поняття ”злочини проти людяності” і “геноцид”. Ці норми міжнародного права захищають права окремої людини і права людських угруповань, об’єднаних релігією, мовою або іншими спільними ознаками. Вони обмежують свавілля влади проти індивіда або групи людей, що не скоїли ніяких злочинів.

Львів’яни можуть пишатися тим, що два основні поняття, які захищають людську гідність у міжнародному праві, у всіх куточках Земної кулі, були започатковані і юридично обґрунтовані нашими краянами. Це має надихнути юридичний факультет Львівського університету на нові дослідження в галузі прав людини. Це сприятиме іміджу нашого міста як гуманітарної столиці України.

Драматургію цієї вистави написав Поль Кремо з “Метрополітен Опера” у Нью-Йорку. Кульмінація вистави наступає, коли і злочинець Ганс Франк, який очікує страти після вироку, і юристи з боку звинувачення, які раптом дізналися, що всі їхні родичі загинули в окупації, шукають ліків від свого відчаю у... тій самій музиці. Твори Прокоф’єва, Бетховена, Рахманінова, Шуберта, Й. С. Баха та  інших композиторів супроводжують виставу у прекрасному виконанні піаніста Гійома де Шассі і баритона Лорана Наурі.

 Вистава, що повертає нас у минуле сімдесятирічної давнини, є життєствер- джувальною, орієнтованою у майбутнє. Вона апелює до тієї частини нашої свідомості, що спільна з Богом, а не з дияволом...

І це робить іще прикрішим чергове запалення словоблуддя у декого з наших польських сусідів, яких, попри все, ми вважаємо нашими союзниками і друзями. Навіть якщо це їх і не тішить.

А дам Єжи Чарторийський, завдяки якому Польща є власником  картини “Пані з  горностаєм”, був головою польського уряду під час листопадового повстання 1830 року. Він був прихильником наддніпрянської України, але вважав,що Галичина має бути польською.

То що, на знак протесту українці мають відмовитися від огляду картини Леонардо да Вінчі?

Попереднє польське повстання, Тадеуша Костюшка 1794 року, було придушене військами генерала Олександра Суворова. Причому Суворов відзначався персонально жорстоким поводженням з польським населенням. У всіх російських містах є вулиця Суворова. То, може, поляки скажуть росіянам, що вони ніколи до Європи з Суворовим не увійдуть?..  

Ну то чому ж Україна з Бандерою не піде до Європи? Бо він не такого шляхетного походження, як Чарторийський або Суворов? “Ні, бо він вбив польського міністра”. А скількох польських міністрів вбив Суворов? “Та ні, той вбивав за законами війни, а Бандера вчинив протизаконний терористичний акт”. Ну то, на відміну від Суворова  Бандера спокутував свій гріх ціною свого життя (Кремль убив його за участь у підготовці замаху на співробітника радянського консульства у Львові).

І Чарторийський, і Суворов, і Бандера були патріотами своїх народів. І якщо ці народи межують між собою, то виникають війни або визвольні рухи. І за таких обставин той, хто є патріотом  і героєм свого народу, може бути злочинцем в очах іншого. Адам Єжи Чарторийський хотів кордонів Польщі у межах 1772 року. А Степан Бандера хотів меж України від Сяну до Дону. А  зараз діють кордони, які встановилися на підставі угод, ухвалених після Другої світової війни. І вони мусять зберігатися, якщо ми не хочемо Третьої світової війни.

Тільки за взаємної згоди держав кордони можуть бути змінені. Та мова, власне, не про це, бо спірних питань  про кордони між Україною і Польщею не існує. Уявіть собі, що “зелені чоловічки” з Калінінградської області РФ захопили частину сусіднього Вармінсько-Мазурського воєводства Польщі, і встановилася лінія фронту, на якій щодня гинуть польські солдати. У цей час міністр освіти України  піднімає питання, чому  Адам Чарторийський заважав створенню української академії у Києві. А інші міністри вимагають вирішення інших історичних питань, відповідно до фаху їхнього міністерства. Якою би була відповідь польського уряду? “Яка до холери академія? У нас війна, і ці питання не на часі”.

Так, не на часі, відповідаємо і ми нашим сусідам. А на часі питання, які зменшують залежність України і Польщі від російських енергоносіїв. Тут багато можливостей для кооперації. На часі питання польських інвестицій в Україні, щоб удома створювати робочі місця для українців. І тисячі інших питань, де обидві краї­ни можуть надати допомогу одна одній -  заради взаємної безпеки і процвітання.

Адам Чарторийський схвалив би такий підхід, чи не так, пане  міністре Ващиковський?