Стерти диктофонний запис – це і є перешкоджання журналістській діяльності

Не тільки журналістська спільнота жваво обговорює випадок, що стався з репортеркою агенції «Галінфо» Анною Голішевською.

13 лютого у приміщенні Львівської обл­ради її депутат, головний лікар Пустомитівської райлікарні Іван Лабай вирвав з її рук диктофон і стер запис, на якому був перебіг чергового  засідання комісії  з питань охорони здоров’я. Йому привиділося, що диктофон записав також і його, Лабая, діалог з очільницею облуправління охорони здоров’я Іриною Микичак. Приголомшена такою безцеремонністю, Анна аж розплакалася — більше не від особистої образи, а тому, що вмить зникли необхідні для її роботи матеріали.

Та головне у цій історії те, що, як видається, вперше в незалежній Україні таки порушено кримінальне провадження за статтею 171 (частина 1) Кримінального кодексу України, яка передбачає відповідальність за створення перешкод професійній діяльності журналіста. Причому від минулого року після внесення парламентом змін до ККУ покарання стали жорсткішими — аж до тюрми.

Мабуть, Іван Лабай не здогадувався про  існування такої статті. А даремно, інакше не вдався б до таких ганебних протиправних дій, які аж ніяк не личать обласному депутатові і посадовій особі. Бо вони скидаються радше на хуліганство босоти.

Якщо ж депутат досі не вивчив 171-шу статтю ККУ, повідомляю: її друга частина передбачає кримінальну відповідальність за переслідування журналіста за виконання ним професійних обов’язків і за критику на його адресу, здійснюване службовою особою або групою осіб за попередньою змовою.

Може, я і не став би писати ці нотатки, якби не знав Анну Голішевську як свою студентку: вона — третьокурсниця факультету журналістики ЛНУ імені І. Франка, приїхала  з Вінниччини, одна з найкращих студенток. Торік проводив практичні заняття з курсів «Теорія і методика журналістської творчості» та «Медіа-право» саме в тій академгрупі, де навчається  Анничка. Тоді усі студенти вивчили, як «Отче наш», оту саму 171-шу статтю ККУ і запам’ятали: жоден із 11-ти законів України, які стосуються діяльності журналістів, не захистить їх так, як вона. Тим паче, для суддів ці закони — порожній звук, мильна бульбашка, вони керуються лише кодексами (навіть не Конституцією!).

Рівно рік тому, виконуючи домашнє завдання, Анничка написала настільки блискучий нарис про хліб, що його надрукував «Високий Замок» як авторську колонку з фотографією авторки. А тепер його як навчальний матеріал вивчають її на курс молодші колеги.

Улітку минулого року Анна Голішевська перемогла у конкурсі газети «День» і місяць стажувалася в її редакції у Києві.

Ще на слуху не менш ганебний випадок, коли голова Пустомитівської райдержадміністрації у телефонній розмові з підлеглим характеризував мешканку одного із сіл (вона просила ввімкнути опалення в дитсадку) нецензурщиною, не знаючи, що цей його монолог випадково записався на диктофон. І урядник, і І. Лабай нібито вибачилися перед тими, кого скривдили, зробивши це, так би мовити, в кулуарному режимі. Певно, звикли всі питання «рішать» саме в кулуарах. У випадку з Анною цього виявилося недостатньо.

Серед інших професій журналісти вирізняються особливою солідарністю і згуртованістю. Може, ще й тому, що за їхнє слово, позицію їх не лише переслідують, а й вбивають. Своїх на поталу не віддадуть. Тому конфліктувати з мас-медіа — марна справа, собі на збиток. Крах кар’єри Любомира Буняка на посту мера Львова почався саме з його конфлікту з пресою. А для всіх журналістів депутат Лабай назавжди залишиться таким, яким він постав у випадку з Анною Голішевською.

Порушення кримінального провадження щодо незаконних дій проти журналістки — серйозний прецедент. Справою честі правоохоронців і, звісно, журналістів буде довести розпочате кримінальне провадження до суду. А що цей процес стане гучним і висвітлюватиметься у мас-медіа якнайдокладніше, сумнівів нема.

А тим часом...

Говорили не про здоров’я, а про приватизацію?

Комісія Львівської облради з питань депутатської діяльності, етики, регламенту, свободи слова та антикорупційної політики засудила вчинок депутата Івана Лабая. Сам винуватець події на засідання комісії не з’явився. Як повідомив голова комісії Роман Кізима, Лабай передзвонив йому і сказав, що перебуває на важливій нараді у Дрогобичі. Роман Кізима виніс на розгляд питання про те, щоб комісія звернулася до Івана Лабая з пропозицією публічного вибачення. Комісія за це рішення не проголосувала. Свою думку висловили юристи: поки не буде рішення суду, депутата не можуть позбавити мандата. На комісії пролунала думка, що депутат Лабай так перелякався і стер запис із диктофона зовсім не тому, що там було записано його розмову з керівником обласного управління охорони здоров’я Іриною Микичак про особисте здоров’я. Розмова буцімто йшла про створення на Львівщині госпітальних округів і продаж низки приміщень лікарень на приватизацію.