Ставка на війну. Коли говорять гармати, дипломати мовчать...
Між Україною і Росією може розгорітися грандіозний дипломатичний скандал. Хоча дипломатичним його можна назвати умовно. Мова про кандидата на посаду посла Росії в Україні, такого собі Михайла Бабича.
Власне, жодного дипломатичного досвіду цей чоловік не має. Натомість має багатий військовий і ФСБешний досвід. Він - кадровий офіцер, виходець з силових структур. Був на командних посадах у Повітряно-десантних військах і військах КДБ СРСР, брав участь у бойових діях.
Цивільна кар’єра цього солдафона також красномовна. З 2002 по 2003 рік очолював уряд Чеченської Республіки. У 2003 році був помічником директора прикордонної служби ФСБ Росії. У 2003-2011 роках - депутат Держдуми РФ (це, очевидно, своєрідна подяка за роботу у Чечні). А з грудня 2011 року - повноважний представник президента Російської Федерації у Приволзькому федеральному окрузі.
РФ вже запросила в України агреман (тобто погодження) на призначення Михайла Бабича послом. І чекає на реакцію...
Дехто може сприйняти цю специфічну кандидатуру як таке собі вишукане приниження України, мовляв, кращих для вас не маємо. Але, радше за все, знакове кадрове призначення - такий собі сигнал і Україні, і європейським посередникам. Перефразовуючи відомий вислів, Путін дає зрозуміти: коли говорять гармати, дипломати мовчать. Тобто і надалі має намір робити ставку на війну, діятиме з позиції сили і не бажає дипломатичного шляху розв’язання конфлікту на сході України. Не виключено, що, офіційно посилаючи в Україну кадрового офіцера спецслужби, Кремль таки планує пряме військове вторгнення. Те, чим незручно було б займатися у тилу ворога професійному дипломату, без проблем буде робити посол у погонах. Просто Путін знахабнів до такої межі, що вирішив вже не маскуватися і не маскувати своє посольство, яке завжди було підрозділом ФСБ.
Що робити Україні у цій ситуації? З одного боку, погоджуватися на такого “посла” держава, що себе поважає, не повинна в жодному разі. І має на це законне право. Ось тільки чи вистачить українській владі сміливості піти на загострення дипломатичних відносин? Адже з іншого боку, кандидатура Бабича може бути такою собі спецоперацією, аби спровокувати Україну на відмову та звинуватити, наприклад, у розірванні дипломатичних відносин. Російська пропагандистська машина подасть цей конфлікт під відповідним соусом, зробивши Україну крайньою... З двох зол треба вибирати менше.
