«Вміти достукатися до людей — найнеобхідніша навичка в реаліях третього року війни»
Людмила Калабуха стала кращим бізнес-блогером України-2024 та посіла 30 місце у рейтингу ТОП 50 блогерів України
Львівська блогерка, експертка з продажів та переговорів програми «Дія.Бізнес» та почесна амбасадорка ООН в Україні з розвитку жіночого підприємництва Людмила Калабуха — краща бізнес-тренерка України-2023 за версією UKRAINIANBUSINESS AWARD. Письменниця, авторка трьох книг-бестселерів з продажів та переговорів — визнані кращими книгами України 2017, 2020, 2023, 2024 років. А третя книга пані Людмили «Зробіть навпаки: життя та продажі до і під час війни» (видана 2022 року) стала кращою книгою України 2023 року за версією Всеукраїнського літературного конкурсу імені Леся Мартовича та кращою книгою України-2024 за підсумками Всеукраїнської літературної премії імені Василя Юхимовича. Отримала номінації на 10 престижних літературних премій (в тому числі й міжнародних), була представлена на найбільшому міжнародному книжковому ярмарку світу Frankfurter Buchmesse 2023 серед кращих книг України. А також стала першою, і наразі єдиною, книгою українського письменника про війну з реальними історіями українських підприємців, митців та простих людей, яка в англійському перекладі продається на AMAZON. Всі гроші від літературних премій за свої книги пані Людмила віддає на підтримку ЗСУ.
А тепер — нова номінація — Людмила Калабуха обійшла відомих блогерів з мільйонною армією підписників, і посіла 30 місце серед 50 топ-блогерів, та визнана найкращим бізнес-блогером України. Її онлайн-клуб з підтримки підприємців «Продажі в кайф» став першим українським бізнес-проєктом, який на 12-й день після початку великої війни відновив свою діяльність та допоміг понад 15-ти тисячі підприємців збільшити продажі в Україні та за кордоном. Їхні донати тільки в перші місяці великої війни завдяки її порадам становлять десятки мільйонів гривень. Окрім того, були збережені та створені нові робочі місця, профінансовані тисячі волонтерських проєктів.
Про те, як потрапити в цей рейтинг, як переконати голосувати людей, які бояться переходити за будь-якими посиланнями через постійні шахрайські атаки, про хейт, втрату друзів, хвилю підтримки зі всього світу та покрокову схему, як закривати будь-які збори, залучити до своїх проєктів у реаліях третього року війни, Людмила Калабуха розповіла журналістці «ВЗ».
— Людмило, існує думка, щоб опинитися в якихось ТОП списках чи рейтингах, треба вкласти дуже багато ресурсів та мати багато зв’язків…
— І ця думка цілком слушна. Тільки для початку треба щось дуже добре в своїй сфері зробити. І максимально промувати свою діяльність. Давно пора позбутися обмежуючих переконань, що «Не можна самому хвалитися, треба, щоб люди тебе хвалили». Недостатньо щось добре робити, навіть краще за всіх. Треба таку ж кількість зусиль та енергії вкладати в те, щоб про вас, вашу діяльність дізналося якомога більше людей. Не варто чекати, що хтось це робить за вас тільки тому, що ви такий молодець. Вміти достукатися до людей — найнеобхідніша навичка в реаліях третього року війни. Кожному треба навчитися бути менеджером своїх проєктів, вміти донести людям, чому їм варто підтримати вас і ваші проєкти, саме вам задонатити, купити саме ваші товари та послуги. Пишаюся, що мені це вдається, як і тим, кого я цьому навчаю — від підприємців до митців, волонтерів та громадських діячів. Якщо ви певний час щось робите правильно, а саме — якісно виконуєте свою роботу та максимально піарите це, настає момент, коли «залікова» починає працювати на вас. Саме так сталося із рейтингом блогерів від видання «Фокус», в який я потрапила без будь-яких зусиль з мого боку.
— Як ви довідалися, що опинилися серед двох сотень найвпливовіших лідерів думок України у сфері мілітарі, політики, бізнесу, стилю життя, науки та гумору?
— Це сталося у туристичному автобусі посеред «повені століття»
— І що спонукало взяти участь в боротьбі, яка щойно закінчилася перемогою в номінації «Кращий бізнес-блогер України 2024» та 30-м місцем в рейтингу 50 ТОП блогерів?
— Відкинула думку, через яку стільки людей відмовляються від своїх мрій та мети: «Де я, а де вони? Ну куди мені за ними, все одно нічого не вийде». Вирішила прийняти виклик, якщо вже аналітики рейтингу помістили мене туди, враховуючи цінність моєї діяльності для України, популярність, кількість згадок у ЗМІ та мою підтримку ЗСУ.
— І чиї голоси стали першими?
— Людей, які їхали зі мною в автобусі! Я звернулася до них в мікрофон, розповіла, хто я, що за мене голосувати не соромно, а за те, що вони мене підтримають, розкажу дві історії з моїх мандрів (я відвідала 59 країн) на вибір — або про секс по-японськи, або про контакти з наркодилерами в Перу.
— І як зреагували люди?
— Хором вигукнули, що проголосують тільки у тому випадку, якщо розкажу обидві історії (сміється. — Г. Я.). Проголосували самі, та ще й розкидали посилання всім своїм родичам та друзям. Так з’явилася перша сотня голосів. Після чого я написала дописи на своїх сторінках в Фейсбук та Інстаграм із проханням мене підтримати.
— Зараз майже всі скаржаться, що їхні дописи в соцмережах мають мізерні охоплення, постійно бачу заклики «Поставте +, хто мене бачить» у Фейсбуці, або «Накидайте вогників, тому що мої сторіс ніхто не бачить» в Інстаграм. Як без платного просування зібрали таку кількість голосів?
— Писала людям особисто. Усім, кого знала, в приватні повідомлення та на інші ресурси у соцмережах.
— Зараз ніхто не хоче переходити за посиланнями з повідомлень із закликом за когось проголосувати, бо це може бути схема шахраїв. Як вам вдалося людей переконати зробити цей крок?
— Як експерт з продажів у переписках, я склала таке повідомлення, щоб відразу відчувалося, що це написала саме я, а не те, що масово розсилають шахраї: «Тут така справа: позич гроші до понеділка» або «Проголосуй за мою Оленку». Кілька рядків, з яких люди чітко розуміли, хто саме їм пише.
— А були такі, хто не перевіряв, чи це ви?
— Аякже! Люди мені ставили контрольні запитання: де і як ми познайомилися, з якого питання спілкувалися останнього разу (тобто таке, про що знали тільки ми двоє), просили передзвонити або дзвонили самі. Коли переконувалися, що це справді я, голосували самі, залучали своїх рідних, друзів, сусідів, колег й навіть закликали у соцмережах пости із закликом підтримати мене. Навіть найважливішу ідею треба вміти «продати». І в моїх книгах, і на своїх тренінгах, під час будь-якого виступу в ЗМІ я закликаю позбутися отруйного спадку радянщини. А саме — сприйняття будь-якої діяльності, пов’язаної із продажами та підприємництвом, як нав’язування, впарювання, спекуляції та обдурювання людей. Оце «ненавиджу продавати», «не хочу нав’язуватися», «самопіар — не моє» — це і є те, що не дає вам закрити збори, залучити людей навіть на ваші безкоштовні онлайн чи офлайн події, розказати про свої ідеї, та й продати плоди своєї праці від товарів та послуг до книг та картин.
— То як це зробити?
— Ловіть алгоритм повідомлення, яке дозволило мені перемогти там, де це було абсолютно неможливо зробити:
- Що людина має зробити: проголосувати, прийти, підтримати
- Хто це їм пише (люди можуть забути, хто ви, нагадайте про себе в двох словах, хто ви такий)
- Чому вони мають це зробити (в чому цінність того, про що ви просите для них особисто, для країни, для інших людей), дайте їм причину це зробити
- Як це зробити (детальний інструктаж: куди тиснути, переходити, як вас там знайти, якого кольору потрібні кнопки і що куди вводити, як вони дізнаються, що голос зарахований)
- Подякуйте їм наперед найкращими словами, які тільки знаєте
- Просіть залучити друзів та рідних. Так! Про це треба просити. Люди зайняті своїм життям, і щоб вони щось для вас зробили, їм про це треба прямо написати чи сказати, вони можуть не здогадатися
- Звертайтеся на ім’я, так, абсолютно до кожного звертайтеся на ім’я, підтримуйте тон попередньої комунікації — на «ти», чи на «ви». Щоб в людини навіть думки не закралося, що це спам-розсилка чи шаблон
- Повідомлення має бути написане з позиції рівноправного партнера та щирого друга, а не уклінного прохача чи, не дай Боже, в ультимативній формі (такі повідомлення я також бачила).
- Завжди закінчуйте запитання:"Підтримаєте мене?", «Зробите?», «Допоможете?». Чому так? Саме незакінчена дія створює враження незакритого гештальту, як вважає наука психологія, що значно збільшує конверсію того, що вам дадуть відповідь та підтримають.
Це все і є наукою продажів, яка насправді є наукою про донесення цінностей, вияву поваги до людей і турботи про те, щоб їм було максимально зручно прийняти рішення вас підтримати, задонатити або щось у вас купити.
— І як це відрізняється від того, як надсилають деякі люди просто посилання із припискою — «Проголосуй за мене» або кілометрові тексти із купою «прошу-перепрошую» та лірикою, через які просто неможливо дочитатися до суті, що ж треба зробити для них і чому. Ви справді особисто відправляли сотні повідомлень щодня при шаленому робочому завантаженні?
— Ловіть лайфхак, як знайти час на щось для вас важливе, якого абсолютно нема! Цей метод я описала в своїй книзі «Почніть говорити «НІ». Я проаналізувала, що дві години на день витрачаю на соцмережі. Ні, не на роботу в них, а саме скролення стрічки — подивитися, що у людей нового, хто що написав, з ким хто посварився. Годину на Фейсбук та Інстаграм і годину на Тік-Ток. З цього починається наш день, це ми робимо кожної вільної хвилини, цим займаємося перед тим, як заснути. Сидимо у своїх гаджетах, пояснюючи це тим, що так розслабляємося. І от я 30 днів, поки тривало голосування, замість того, щоб стежити за чужим життям дві години на день, займалася своїм — писала всім, кого тільки знала: замовникам своїх тренінгів, читачам своїх книг, близьким та далеким друзям, попутникам з подорожей, навіть гідам, які мені проводили екскурсії по всьому світу. От так за мене й летіли голоси не тільки зі всієї України, зі всього світу — з Індії, Мексики, Ісландії, Норвегії та Японії!
— І не було відмов чи хейту у ваш бік? Адже люди зараз дуже нервові, втомлені та роздратовані.
— За мене голосували родинами, класами, трудовими та театральними колективами, туристичними автобусами і навіть батьківськими чатами Близькі та далекі й навіть люди, які мене бачили буквально 5 хвилин онлайн або вживу. Й тільки одна людина, якій я дуже допомагала протягом кількох років, мені відмовила. Але й ця історія стала знаковою для мене і я хочу нею поділитися. Я їй допомогла свого часу виграти в аналогічному конкурсі, підтримувала в її бізнес-проєктах, а коли почалася війна і вона звернулася до мене за підтримкою, коли виїхати із дитиною за кордон, я зі всім ентузіазмом своєї натури підняла на вуха всіх друзів, друзів друзів й друзів друзів друзів, щоб їй допомогти, тому що реально нею захоплювалася і всім ставила у приклад. Зараз вона успішна підприємниця з великою командою. От я подумала, це ж скільки в мене буде голосів! Але… 5 разів я їй писала. Результат — прочитано без відповіді. Й тільки на 6-й, коли я вже написала всюди, де могла, я отримала відмову на моє прохання залучити до голосування її команду. Причина: «у мене на це нема часу». Тоді я нагадала їй тільки декілька епізодів, коли вона зверталася до мене і як я їй допомагала, а тут пишу вперше і прошу про підтримку в голосуванні — натиснути одну кнопку. І вона мені надіслала повідомлення: «Це що, претензія? Те, що ти для мене робила, це твій вибір. А в мене займатися твоїм питанням часу нема. Я знаю собі ціну, знаю, хто я, тому кажу тобі «НІ». Я їй відповіла: якщо тобі знадобиться знову моя допомога, знай, я завжди знайду для тебе час та ресурси. Так, мені було прикро, та я зраділа, що змогла перевірити нашу дружбу на такій дрібниці. І тепер точно знаю, що підтримки від цієї людини очікувати не варто. Тим більше в якихось серйозних питаннях бізнесу та життя.
— Які ще наслідки були від того, що ви підняли ваші контакти за багато років та ще й по всьому світу!
— Неймовірні! Попри те, що мені тисячі людей бажали перемоги, дякували за мої книги та діяльність, я отримала десятки запрошень виступити на дуже крутих подіях як в Україні, так і за кордоном, приїхати в гості, дати інтерв’ю в ЗМІ, провести навчання та навіть просто піти на каву! Варто було прийняти цей виклик хоча б для того, щоб отримати стільки позитиву та натхнення, повернути у своє життя дещо загублених друзів та партнерів, з’ясувати, на кого можу розраховувати, що насправді про мене думають люди, який в мене соціальний капітал та навички комунікації. Результатом усього цього стала моя чергова перемога!
