І Баррозу взяв слухавку... Чи не запізно?
Багатостраждальний САМІТ Україна-ЄС нарешті одержав точну дату свого проведення — 25 лютого 2013 року. Інформагенції передали, що президент України Віктор Янукович і президент Європейської комісії Жозе Мануель Баррозу “погодили” цю дату під час телефонної розмови. Очевидно, конкретна дата саміту, як і сама телефонна розмова, була ініціативою європейської сторони.
Саміти відбуваються по черзі то у нас, то в ЄС. Зараз господарем саміту має бути ЄС, тож саме він і повинен був визначити точну дату.
Саміт мав би відбутися у листопаді або грудні, але після того, як у Європі визнали наші вибори “кроком назад”, Брюссель заявив: 2012 року саміту не буде. Його відклали на невизначене майбутнє: чи на весну, чи аж на літо... Звідки ж така кардинальна зміна планів Брюсселя?
Керівники ЄС будуть пояснювати, що насправді нічого не змінилося, що вони так і планували, їх просто неправильно розуміли... Але так виглядає, телефонний дзвінок Баррозу став судомною реакцією (тіпа “усе пропало”) на заяви Януковича щодо можливої інтеграції з Митним союзом. 5 грудня в туркменському Ашгабаті Янукович, зокрема, заявив: “Нам треба приєднуватися до деяких положень Митного союзу, до тих правил, які є в Митному союзі, і ми з ними маємо рахуватися». А через тиждень під час першого засідання Верховної Ради нового скликання президент у відеозверненні наголосив: “Будемо поступово приєднуватися до правил Митного союзу”... У Брюсселі ці заяви сприйняли як намір Києва відмовитися від просування до підписання Угоди про асоціацію з ЄС. Адже Митний союз і Угода про створення вільної торгівлі, що є невід’ємним складником Угоди про асоціацію, — речі несумісні. Зовнішньополітичного кульбіту Києва в Брюсселі не на жарт злякалися. І Баррозу взяв слухавку...
У вівторок, 18 грудня, президент Янукович мав відвідати Москву. Як попереджали експерти, під час візиту можуть бути підписані документи про зближення Києва і МС. “Готується пакетне рішення. Крім зміни газової формули й початку процедури приєднання до Митного союзу, передбачається вирішити інші питання, — повідомляв науковий директор Інституту євроатлантичної співпраці Олександр Сушко. — Яке б наповнення не було обрано, у ньому будуть пункти, які порушують зобов’язання України перед СОТ і Європейським енергетичним співтовариством, а також норми парафованої Угоди про асоціацію з ЄС”.
У Євросоюзі щодо підписання Угоди про асоціацію є дві основних думки. Одні країни (зокрема Польща) вважають, що угоду треба підписати вже, попри всі наявні в Україні неприємності з демократією. Мовляв, Угода про асоціацію гарантовано “прив’яже” Україну до євроінтеграції, а це найголовніше. В інших же столицях ЄС вважають, що угоду можна буде підписати тільки після того, як Київ виконає усі вимоги ЄС. Зокрема “розрулить” справу ув’язнених Тимошенко й Луценка... На жаль, переміг другий підхід. І, можливо, терміновий дзвінок Баррозу пролунав уже надто пізно... Не все можливе для того, аби переконати ЄС поспішити з підписанням Угоди про асоціацію, зробила й наша опозиція. Заклик Луценка звернутися до Європарламенту з проханням якнайшвидше підписати угоду залишився без підтримки...
