Вересень, Львів, Форум видавців...

Саме про це подумалося мені, коли днями отримала від видавців свою новісіньку книжку із червоною стрічкою на обкладинці — відміткою творів, відзначених Всеукраїнським літературним конкурсом «Коронація слова». Від думок про те, як би склався мій життєвий шлях, якби не конкурс, я перенеслася до міркувань, що я ж не одна така, і скільки авторів ходили би колами по видавництвах, намагаючись хоч як пробитися до свого читача, а скільки читачів так ніколи і не дізналися б про багатьох сучасних письменників, якби не...

Надворі — вересень. Знову вересень, якого я чекаю цілий рік. На комоді в коридорі вже лежать квитки до Львова і назад. Логічний ланцюжок тут дуже простий: «Вересень — Львів — Книжковий форум». Визначний у літературному житті країни захід, без якого її культурний простір вже неможливо уявити.

Автор створив текст. Подав на конкурс. Чи на кілька конкурсів. Раз. Вдруге. Втретє... Зрештою, зірки стали так, що його помітили. Може, він навіть посів призове місце. Книжка з’явилась у книгарнях. Приїхала на Форум до Львова, заявила про себе, показалася читачеві, і... ось уже вона підписана авторською рукою рухається додому до людини, яка прочитає сама і поділиться з друзями. І неодмінно похвалиться автографом. Я на свої очі бачила, в якій неймовірній кількості закуповують книжки на Форумі попри кризу та різні негаразди! Закуповують на цілий рік вперед, щасливі, що за ці кілька днів можна побачити й послухати тих, кого зазвичай бачиш тільки з екрана телевізора.

Що б там не казали про занепад української сучасної літератури — вересневий Львів спростовує цю маячню, а хто не вірить — приїздіть і подивіться самі! Львів гостинно приймає земляків та зарубіжних гостей, дотичних до книговидання, написання, читання, тих, хто без книжки себе не уявляє. Приємно бачити біля книжкових яток та на презентаціях читачів різного віку — літніх людей, студентів, молодих батьків з немовлятами на руках, дітлахів, які захоплено розглядають яскраві дитячі книжки...

Гортаю світлини, зроблені на книжкових форумах за останні три роки. І знову думка — «Але ж могло бути інакше! Не так давно, лише 18 років тому, не було Форуму видавців. І всього цього інтересу до книжки, спілкування з авторами, зустрічей, ярмарку, піднесення, зрештою, слави Львова, як книжкової столиці, могло б не бути...».

Звісно, не кожен автор презентував своє дітище на Форумі, але як явище ця культурна подія України вже однозначно ввійшла в історію країни. Конкурс за 12 років явив читачам більше сотні найменувать нових вітчизняних книжок, відкрив для широкого кола читачів такі імена, як Ірен Роздобудько, Галина Вдовиченко, Андрій Кокотюха, Лариса Денисенко, Володимир Лис, Марина Гримич, Олександр Гаврош, Люко Дашвар, Олександр Жовна, Дара Корній та багато інших. Форум видавців, своєю чергою, згуртував, об’єднав книговидавців, книгорозповсюджувачів, авторів та читачів, пожвавив інтерес до книги (української передусім), привернув до нас увагу зарубіжних країн, увагу зі знаком «плюс».

Так уже ми влаштовані. Адаптуємося. Звикаємо. Особ­ливо до хорошого. Ніби воно було завжди. Але хочеться просто подякувати тим, без кого цього б не було. Я точно знаю, що в них немає чарівної палички. Але їм все ж таки вдалося зробити важливі та необхідні для розумних українців речі!