Українське суспільство дедалі більше схоже на мандрівника, який блукає в інформаційному тумані, збитий з пантелику не тільки відчутністю шляхових вказівників, але й різнобоєм сигналів, які лунають з усіх усюд. Відсутність стратегій, неспроможність сформулювати головні меседжі, які б допомогли визначитися «на місцевості», дати розуміння того, куди йдемо, чого чекати і до чого готуватися…