Передплатити Підтримати

Ментальна (не)готовність

Заступник міністра закордонних справ України Василь Бондар, закликаючи українців бути «ментально готовими» до повномасштабного наступу російський окупаційних військ, влучив «у штангу».

Зе!Команда ментально готує громадян до такого фатального повороту подій вже більше року, і ніхто навіть не здавав собі справи вголос озвучувати самозрозумілі речі. Поведінка «головнокомандувача», його непереборне бажання «зазирнути у вічі Путіну», не потребувала додаткових аргументів на користь «ментальної готовності» влади до капітуляції перед Кремлем.

І не тільки ментальної. Реакція Росії на результати недавньої зустрічі на рівні радників глав делегацій «нормандської четвірки», а саме ультиматуми з приводу змін в українській Конституції, і квола відповідь на них що вітчизняного МЗС, що самого Зе!-«миротворця», вказують на те, що так званий план «Єрмака — Козака», тобто фактичної здачі Донбасу і Криму окупантові, неухильно наближається до свого закономірного розв’язку. Ну, кому-кому, а не Єрмакові ж, якого усі вважають агентом московського впливу в головному Офісі України, «ментально готуватися» до повномасштабного наступу окупанта. Це все одно, що переконувати Мата Харі у тому, що Німеччина обов’язково нападе на Французьку республіку у Першій світовій війні.

Зрештою, мені видається, що призначення Андрія Єрмака (після наполегливих попереджень партнерів і союзників України про його проросійськість), стало ще одним доказом «ментальної готовності» Зе! і його команди до поступової здачі України. Кажу «команди», бо прикладів того, як найближче оточення президента працює на Росію просто не злічити. Починаючи від одіозного Сивохо і закінчуючи Пальчевським (той, що прикрив Зе! під час здачі «наркотичних» аналізів у власній лабораторії EuroLab). він додумався недавно створити нову партію під назвою «Партія перемоги Пальчевського», абревіатура якої дивним чином нагадує «три П» — зареєстровану 2005 року Партію політики Путіна.

До кого ще апелював пан Бондар? Може, до Ірини Верещук, котра, як і, зрештою, левова частка пропрезидентської «Слуги народу», живуть у парадигмі російської пропаганди, втовкмачуючи у голови обивателя тези ще одного «ментально готового» до вторгнення — кума Путіна Віктора Медведчука.

«Ментально готувати» до широкомасштабного наступу російських військ почали і міністерство оборони. Головнокомандувач ЗСУ Руслан Хомчак впевнено «приводить чисельність української армії у відповідність із законом». Незважаючи на експертні оцінки власних колег, зокрема, командувача об’єднаних сил Сергія Наєва), а також закордонних фахівців (екскомандувача сил США в Європі Бен Ходжеса, який вважає, що Росія у вересні під час навчань «Кавказ-2020» може атакувати Україну і захопити дамбу в Херсоні заради відновлення водопостачання до Криму. Але цим же законом прописано, що штатна чисельність військ може перевищувати 250 тисяч «в особливий період». Чи не є особливим період, коли очільник МЗС каже про «ментальну готовність», Росія висуває ультиматуми, розвідка повідомляє про збільшення бойових потужностей агресора на кордонах?

Сумнозвісні «73 відсотки», котрі, як наполегливо переконує влада, проголосували за «найвеличнішого лідера сучасності», жили і, на жаль, досі перебувають у стані набутого синдрому совкової безпорадності, давно ментально готові до будь-якого повороту подій. Вони досі не усвідомили, що десь «далеко» на Сході точиться війна, що десь, в іншому світі, ледь не щодня українські родини ховають своїх батьків, братів чи когось з близьких. Їм «какая разніца», як обізвуть чергову ескалацію українсько-російської війни — «повномасштабним наступом» чи «громадянським конфліктом». Вони сховалися у власні мушлі і звідти споглядають за катастрофічними результатами свого вибору, переконуючи себе і оточуючих мантрою «а що від мене залежить?».

Мантра «ментально бути готовими» застосовується з цілком свідомою метою, як у байці про хлопчика і вовків. Щоб після кількох повторень ті, хто зможе чинити опір, сприймали її як вигадку, як чергову маніпуляцію і обман. Заступник міністра Бондар явно не забув, що багато його співгромадян «ментально готові» до повномасштабного вторгнення Росії, починаючи ще з часів Майдану. І не тільки готові — вони на власній шкірі відчули війну і успішно чинили спротив агресорові. І нині, коли на Печерських пагорбах правлять бал капітулянти та відверті агенти агресора, ці люди, попри репресії, арешти і паплюження, виходять на протести, даючи зрозуміти владі, що в Україні достатньо тих, хто готовий захищати її і від окупанта, і від «метально неготових» до війни.