Передплатити Підтримати

Заплющіть очі, заткніть вуха. І, бажано, роти

Після недавнього оприлюднення законопроєкту про медіа, а тепер ще й зі скандального інтерв’ю очільника Зе!Офісу Андрія Єрмака The Washington Post нарешті можна зробити висновок про те, кого чинна влада вважає своїм навіть не опонентом, а найбільшим ворогом.

Експресивні вигуки попередника Єрмака Андрія Богдана про «непотрібність» журналістів не йдуть у жодне порівняння з бурхливою фантазією міністра культури (вчорашнього топ-менеджера каналу «1+1») Олександра Ткаченка, який, очевидно, був куратором авторського колективу цього «віхового документу». Ткаченко «со товаріщі» зазіхнув на лаври самого Олександра І, за імператорства якого було ухвалено перший у Російській імперії «цензурний статут».

Не буду докладно аналізувати усі вигадки медійної зондер-команди Ткаченка, — про це вже писали не раз… Зауважу лише, що попри драконівські обмеження для блогерів, телевізійників, газетярів, суть цього «цензурного статуту» зводиться до права держави трактувати поняття правди. Орвелл був геніальним пророком, але навіть він не міг передбачити головної маніпуляції, закладеної сучасними «валуєвими"у проєкт. Вони розширили конституційне поняття «засоби масової інформації» до модного «медіа», і тепер у відання «цензурного комітету» — Національної ради з питань телебачення і радіомовлення — потрапляє все: від рекламної листівки на паркані до мультимедійного холдингу.

Мені дуже цікава відповідь на одне запитання: оскільки офіційні інтернет-представництва Зеленського у Facebook, Instagram, і головне — президентський YouTube-канал, згідно із законопроектом, теж є медіами, то хто відповідатиме за дезінформацію, фальсифікацію, маніпуляцію і відверту брехню, яка нестримним потоком ллється з них усіх? До прикладу, про 25 мільйонів захисних масок, що їх планувалося завезти з Китаю, а в результаті астрономічна цифра змаліла до якогось там мільйона з лишком? Або ж чому «гуманітарний вантаж», який зустрічав особисто президент, раптом перетворився у комерційний епіцентрівський товар? Хто збере до купи всі ідіотичні заяви про запровадження/скасування/адаптивність карантину, про психологічний тиск на пересічних громадян, якими досі зомбували і зомбують медійну аудиторію, і вимагатиме покарання винних у дезінформації та обмані?

Запитання, звісно, риторичні, бо, оскільки Нацрада, зокрема, її очільниця Ольга Герасим’юк аж ніяк не переймається інформаційною безпекою країни в умовах гібридної війни, а радше — психологічними травмами, завданими Зеленському усілякими там фединами, звіробій та поярковими, то результат буде зрозумілим. Вона, наприклад, вважає, що Поярков поглиблює прірву між поколіннями, виховуючи у «дітей неповагу до батьків» (йдеться про не вельми приємні оцінки блогера і телеведучого постаті президентського батька). З яких це пір державний регулятор перейнявся «дитячими» комплексами 42-річного «нелоха»?

А тепер про інтерв’ю Андрія Єрмака солідній The Washington Post, яке цілком лягає у канву плану зі знищення і загнуздання залишків вільних ЗМІ у «ЗеЛенінській» Україні. Очільник Офісу, зовні переймаючись справою підслуховування розмов Порошенка з Байденом і лицемірно дбаючи про державні таємниці, повідомив про намір написати та ухвалити закон про заборону публікацій розмов високопосадовців. Фарисейство Єрмака — охоронця держтаємниць — полягає у тому, що його причетність до російських спецслужб є секретом Полішинеля. Коли Зеленський визначався із наступником Богдана, американські партнери, посилаючись на розвідувальні дані спецслужб, наполегливо рекомендували йому тримати цього персонажа подалі не тільки від державних таємниць, але й від урядового кварталу. Зрештою, недавно про це ще раз розповів колишній каґебіст, однокурсник Владіміра Путіна Юрій Швець.

За дволичністю Єрмака приховане зовсім інше. Його ретроспективні натяки на прослуховування Кучмового кабінету, яке завершилося вбивством Георгія Ґонгадзе, на гучні «зливи» у пресу інших розмов мають на меті цілком сучасні справи. Звісно, Єрмак таким чином переслідує й особистий дискомфорт від оприлюдення Гео Леросом відеофактів торгівлі його рідним братом Денисом «жирними» державними посадами. Наближені до «першого тіла» люди, Зе! Команда загалом останнім часом пішли «врознос». Попри титанічні ідеологічні виверти «проффесора» Руслана Стефанчука, «Слуга народу» почала сипатися, мов картковий будиночок. То Клітіна оголошує себе конкуренткою самого Голобородька і лідером зовсім не сексистської (а якої ще?) політичної сили, здатної задавити силіконовими принадами у зародку українську корупцію. То про власний політичний проєкт заявляє власник відомої фальсифікаціями аналізів Зеленського перед другим туром виборів клініки «EuroLab» Андрій Пальчевський. Та й під куполом парламенту випускники трускавецьких «університетів» не можуть зібрати до купи потрібну кількість голосів, коли йдеться про інтереси спонсорів-олігархів. У такій катавасії, та ще й у виборчому контексті, зацікавлені будуть зливати у ЗМІ розмови не тільки високопосадовців, але й найближчого оточення президента (до прикладу, про «вітер у голові» гаранта — див. плівки Гончарука). І, не виключено, що на «плівках» звучатиме до болю знайомий зі сцени 95-го Кварталу гнусавий голос його хедлайнера. Що там може бути, — не знає ніхто. Тим паче, зважаючи на дивну, майже неадекватну, поведінку Зе! у певних ситуаціях…