Ключ небесний

Ламаючи ключ небесний, ламаєш долю

Летять проти вітру. Бо так легше і тепліше.

Летять, тримаючи згагоджений ритм. Летять ключем. Красиво, мудро, дружньо. Так, аби всі бачили вожака, вибраного на «пташиному суді». І щоби кожен бачив один одного.

Якщо котрийсь надовго відстає, то інші зависають на хвилях вітру, дочікуються.

Якщо ослаблений птах і далі ледве тріпоче крильми позаду, весь табун примушує його залишити їх. Не можна сповільнювати лет, не можна ламати ключ, бо дорога далека і складна. Не можна через одного змінювати напрям і висоту…

Нещасного відсікають від гурту і закльовують у повітрі. Жертва небові задля оманливої землі.

Впало пір’я на подвір’я,

Закотилось, як повір’я, у траву.

Він ніколи не побачить обітованої щедрої землі, ніколи не принесе додому на крилах весну. Ламаючи ключ небесний, ламаєш долю.

Так у птахів, у диких гусей…

З циклу «Збирання попілинок»

Останні записи автора