Втомлені пандемією
Щопівгодини миє руки. З милом і щіточкою. І ніздрі теж.
Тричі на день міряє температуру і пульс. І холестерин про всяк випадок.
П’є багато рідини. Часом здається, що вона вже вертається вухами.
Глибоко вдихає, затримує повітря і прислухається, чи немає хрипів у легенях.
Протирає антисептиком телефон, планшет, гаманець, банківську картку і кермо автомобіля.
Не пестить домашніх тваринок і взагалі домашніх. Про всяк випадок.
Клямки відкриває ліктем, поручні оминає. Знайомим киває здаля або вдає, що вже не знайомий.
Ковтає пігулки спіруліни, запиваючи йогуртом. Кисле середовище!
На прогулянку виходить у рукавичках, як Штирліц. Гуляє в безлюдних місцях. Рахує кроки і хвилини. В кишені оксолінова мазь.
«І як себе почуваєш?» — питаю.
«Як у раю».
«Так гарно?».
«Ні, так нудно».
