«Мінстець» – без Стеця

Міністр інформаційної політики іде у відставку без особливих заслуг, але й без тавра «головний цензор Порошенка».


Коли у грудні 2015-го Юрій Стець заявив про свою відставку, це виглядало як піар. «Я обіцяв, що повинен виконати чотири функції своєї місії на посаді міністра інформаційної політики України і через рік діяльності Кабінету Міністрів України піти зі своєї посади. Ось моя заява», — оголосив тоді Стець, звітуючи у Верховній Раді. Коментатори не забарилися. Одні, нарікаючи на неефективність Мінінформполітики, закидали його керманичу: втомився, мовляв, нічого не робити, ось і йде у відставку. Інші намагалися виправдати, киваючи на те, що з таким мізерним штатом і бюджетом далеко не заїдеш. Але далі за слова про відставку справа не дійшла — через два місяці Стець відкликав свою заяву. Втримався у кріслі і після заміни уряду Яценюка. І ось — знову заява про відставку. Цього разу, схоже, безповоротна, зважаючи на вказану у ній мотивацію — «за станом здоров’я». За процедурою, залишилося тільки згоду Верховної Ради отримати. А це — лише питання часу. Тож можна приступати до виставляння підсумкових оцінок у табелі міністра. Хоча для більш повної й об’єктивної картини не завадило б почути звіт Юрія Стеця, каже політичний експерт Андрій Юсов.

- Наскільки ефективною була діяльність Мінінформполітики під керівництвом Стеця? Одні кажуть: користі мало. Головне, що шкоди теж ніякої, парирують інші.

- Зважаючи на те, що Мінінформполітики — одне з найбільш «малоштатних», розраховувати на якийсь вибуховий організаційний ефект від існування такої структури навряд чи можна. Але з точки зору того, що гібридна агресія Росії нікуди не зникла, що, враховуючи масштаби загроз, має бути системна і злагоджена робота органів, які відповідають за націо­нальну, інформаційну безпеку, існування такого міністерства виправдане. Ставити питання про його ліквідацію за нинішніх обставин було б недоречно. Оптимізувати, переглянути повноваження, чисельність штату, функції, вимагати чіткого плану дій — так, це потрібно.

Звучали закиди про те, що міністерство створили конкретно під Юрія Стеця. Подивимося, хто очолить його після Стеця. Враховуючи результати роботи наступника, можна буде у комплексі оцінити: потрібен цей орган, і чи виправдовує він себе?

На жаль, говорити про те, що міністерство було на вістрі інформаційної боротьби, не доводиться. Більшість ініціатив (особливо останнім часом) щодо інформаційної безпеки виходила або від депутатського корпусу у Верховній Раді, або від Раднацбезу чи Служби безпеки. Хоча, ймовірно, це була спільна робота РНБОУ, СБУ і Мінінформполітики. Для того, щоб зрозуміти, наскільки це так, і хто якою мірою доклався до конкретних ініціатив, потрібно заслухати публічний звіт міністра. Думаю, він буде.

- Після введення президентським указом рішення РНБОУ про заборону російських соцмереж, критики пригадали міністру Стецю його висловлювання на цю тему кількамісячної давності. Тоді (у лютому) в інтерв’ю «Цензор.net» Стець заявив: «Чи можна закрити доступ до соцмедіа в цій країні? Ні, неможливо. З двох причин. Перше — це не врегульовано законодавчо. Друге: якщо почнемо це робити, де гарантія, що влада не добере смаку і не почне закривати все підряд? А може, інший скаже: «Закрий Фейсбук!»?.. Інтернет — це вільне поле».

- Така позиція для мене не зрозуміла. Можливо, Юрій Стець прояснить її під час звіту, коли буде можливість поставити йому запитання. Рішення про заборону російських соцмереж, хоч і забарилося у часі на кілька років, але ефект від нього відчутний. Офіси російських компаній, які потрапили під санкції, згортають свою діяльність в Україні. Трафік заборонених сайтів падає, показники для них щодо українського ринку катастрофічні, рекламодавці відмовляються від співпраці. Тому це рішення, однозначно, позитивне.

- Чи є припущення, хто може очолити міністерство після Стеця? «БПП» від цієї своєї квоти точно не відмовиться, без «кадрових рекомендацій-погоджень» з Банкової, вочевидь, не обійдеться.

- Щодо конкретних прізвищ, не хотілося б гадати на кавовій гущі. Важливо, аби призначення відбулося максимально прозоро, щоб не виникало питань, скандалів, як це було, скажімо, з призначеннями деяких заступників у міністерствах (зокрема, в МВС). Призначення нового міністра має бути сприйняте експертним, інформаційним середовищами, відповідати вимогам часу. Це має бути фахівець з роботи в інформаційному полі. Людина, яку будуть чути не тільки тому, що вона сидить у міністерському кріслі, а й тому, що своїм попереднім життєвим досвідом, діяльністю і позицією вона заслужила на це. Це може бути представник з бізнес-середовища, який реалізовував успішні проекти у сфері ІТ-рішень.

- З появою Мінінформполітики звучали застереження, чи не перетвориться воно на «міністерство цензури». Треба віддати належне міністрові Стецю, що за його діяльності на посаді ці побоювання не справдилися.

-Ті, хто знає Юрія Стеця не з чуток, таких побоювань не висловлювали. Він не та людина, яка б стала уособленням цензури чи пропаганди у негативному її сенсі. Стець цінує свою репутацію. Звинувачення на адресу міністерства щодо можливої цензури і закручування гайок були швидше атакою на президента. Атакою на випередження. Але того, про що казали, не сталося.

- Є версія, що надмірна (за президентськими мірками) автономність міністра Стеця стала одним із чинників, які пришвидшили його відставку. Чи допускаєте такий варіант?

- Факторів і причин може бути багато. Але, думаю, проблеми зі здоров’ям (інформація про це була давно, і вона відповідає дійсності) — основний чинник.

Фото ukranews.com.