Німіють руки… Чому?

Причини можуть бути як фізіо­логічні, так і патологічні.

• Найпоширенішою причиною короткочасного оніміння кінцівок є незручна поза, коли відбуваєть­ся тиск на нерви.
• Переохолодження — ще одна причина оніміння. За три­валого перебування на холоді відбувається звуження судин і, відповідно, порушується чутли­вість у кінцівках. Якщо чутливість відновлюється самостійно впро­довж декількох хвилин після зігрі­вання або після зміни незручної пози, таке оніміння рук не вима­гає медичної допомоги.
• Якщо кінцівки німіють без видимої зовнішньої причини і тра­пляється це часто — без лікарської допомоги не обійтися. Патологія серцево-судинної чи нервової системи, авітамінози, хвороби хребта та суглобів, порушення обміну речовин, наслідки травм — неповний перелік захворювань, одним із симптомів яких є онімін­ня кінцівок. Найчастіше оніміння рук виникає у випадку перифе­ричних нейропатій, патологій су­дин (хвороба Рейно), корінцевих синдромів шийних та грудних хребців, тунельного синдрому…
• Периферична поліневро­патія — ураження периферичних нервів, що супроводжується мля­вими паралічами та чутливими порушеннями. Виникає за дис­метаболічних розладів (цукровий діабет), інтоксикації (у тому числі й алкогольної), дії токсичних ре­човин, після хіміотерапії. При­чина оніміння за периферичної поліневропатії - порушення про­відності дистальних відділів пе­риферичних нервів. Може вини­кати у будь-якому віці. Поступово за парестезіями і болями розви­вається слабкість у дистальних відділах кінцівок, з’являються трофічні розлади (ураження ніг­тів, сухість шкірних покривів).
• За корінцевого синдрому відбувається стискання почат­кових ділянок корінців спинного мозку. Найчастіше причиною та­кого стискання є остеохондроз хребта, спондильоз, міжхребцеві грижі, пухлинний процес. Перші симптоми — біль у шийному відді­лі хребта, який віддає в руку або лопатку. У дистальних відділах кінцівки виникає оніміння. Іноді при зведенні руки за голову болі зменшуються.
• Тунельний синдром виникає у разі стискання нерва руки в ка­налі, утвореному зв’язками і кіст­ками передпліччя або зап’ястя. Тунельні синдроми розвиваються у людей, які регулярно виконують роботу, пов’язану з монотон­ними рухами рук або тривалим перебуванні кисті у вимушено­му положенні тильного згинання (люди, які багато працюють за комп’ютером, піаністи, художни­ки, ювеліри, перукарі тощо). Фак­торами, що провокують розвиток тунельного синдрому, можуть стати артрити, захворювання ен­докринної системи, гормональні зміни, стрес, запальний процес сухожиль, який супроводжується зниженням їхньої еластичності.

Найчастіше трапляється син­дром зап’ясткового каналу, у якому відбувається стискання серединного нерва.

Основними скаргами пацієнта за синдрому карпального кана­лу є відчуття повзання мурашок і поколювання в кінцівці або паль­цях (долонна поверхня великого, вказівного, середнього та части­на безіменного пальця), до яких пізніше приєднується слабкість м’язів кисті (складно утримувати предмети), біль у зап’ясті, осо­бливо його згинання. Вночі під час сну симптоми посилюються. На початкових етапах захворю­вання струшування кислі зазви­чай веде до поліпшення стану.

• Хвороба Рейно — захво­рювання, за якого через спазм дрібних артерій порушується кро­вообіг. Зазвичай уражаються дис­тальні відділи кінцівок. На перших стадіях спостерігається оніміння пальців, їхнє похолодання, зблід­нення. Пізніше з’являються тро­фічні зміни: набрякова ціанотична шкіра, дрібні неглибокі ділянки некрозу на нігтях. Поразка най­частіше симетрична. Здебільшого виникає у жінок.
• Серцево-судинні захво­рювання. За таких патологій че­рез звуження просвіту судин по­рушується кровообіг, у тому числі й у руках, що супроводжується онімінням. Так, оніміння лівої руки може бути одним із перших симп­томів інфаркту міокарда. Оніміння та слабкість однієї з рук є однією з ознак гострого порушення мозко­вого кровообігу. Такі стани потре­бують негайної госпіталізації.
• Надто туго накладена гіпсова пов’язка у разі травми може призвести до наростання набряку та стискання кровонос­них судин у місці накладання, що також виражається у вигляді па­рестезії кінцівки. У таких ситуаці­ях потрібно повторно звернутися у травмопункт для ослаблення пов’язки.

Якщо оніміння рук відбуваєть­ся після активних рухів або після зігрівання рук, це не є приводом для звернення до фахівця.

Але до лікаря слід звернутися обов’язково, якщо оніміння:

• виникає за відсутності зо­внішніх причин (механічний тиск, холод);
• є постійно або виникає ре­гулярно (кілька разів на тиждень);
• посилюється з часом;
• рука, кисть схудла.
• додалися інші симптоми: біль у руці, слабкість у пальцях чи руці, набряклість, печіння тощо.

Для встановлення причини оніміння рук та проведення ди­ференціальної діагностики при­значають необхідні дослідження: рентгенографію шийного відділу хребта, суглобів, УЗД судин верх­ніх кінцівок, електронейроміогра­фічне дослідження, МРТ.

Медикаментозна терапія парестезій верхніх кінцівок за­лежить від діагнозу і включає застосування нестероїдних про­тизапальних препаратів, судин­них засобів, вітамінів групи В. З немедикаментозних методів застосовують гальванізацію та електрофорез, протизапальні та ферментні препарати, ультразвукову і магнітолазерну терапії, масаж, теплолікування.