Новий путін. Хто буде?

З початком широкомасштабної війни путінської росії з Україною значно активізувались розмови про наступника путіна

Дмитро Патрушев. Фото Еспресо
Дмитро Патрушев. Фото Еспресо

Такі розмови були пов’язані перш за все із станом його здоров’я. За тією інформацією, яку розповсюджували найбільш «інформовані» аналітики, блогери, політики - путін невдовзі помре, що він в критичному стані і що найближчим часом йому необхідна складна операція, після якої він може не прийти до тями.

Але, як показав час, - нічого цього не сталося. Можливо, з урахуванням його віку, у путіна і є якісь проблеми із здоров’ям, але вони, мабуть, не критичні.

Тому і розмови про його наступника трохи втратили актуальність, але це не означає, що проблеми наступника не існує. І вона в дуже активній фазі її вирішення.

Усі, хто цікавиться російською політикою, пам’ятають, як несподівано і надзвичайно швидкими темпами путін фактично змінив основні елементи державної влади в рф шляхом внесення відповідних змін у конституцію, які були закріплені на референдумі. путін планував залишатись верховним правителем росії до 2036 року, тобто до вказаного часу він законодавчо гарантував собі місце на троні. І не обов’язково на посаді президента.

Якщо проаналізувати логіку тих законодавчих змін, які відбулись, то царювати путін якраз і планував не на посаді президента. Мабуть, на той час він допускав можливість, що президентом буде обрано іншу особу, на яку вкаже путін. Але відмова від поста президента ніяким чином не свідчила про те, що путін відмовиться від влади або зменшить обсяг своїх владних повноважень. Навпаки, путін шляхом конституційних маніпуляцій планував значно збільшити свої повноваження і зробити їх довічними, а потім звільнити місце в мавзолеї від комуністичного лідера і зайняти його на віки.

Але ситуація в Казахстані все змінила. Він зрозумів, що нікому вірити не можна, і що влада може впливати надзвичайно негативно, навіть на найбільш довірених людей. План так званого транзиту влади він відхилив. Ситуація з наступником може бути ще більш непередбачуваною, якщо таку владу та чи інша особа, навіть за активної політичної протекції путіна, отримає в результаті виборів. Але є одна дуже важлива обставина, на яку ніяк не може впливати путін - він такий же смертний, як і усі інші люди на землі. І рано чи пізно, обов’язково помре, правда, невідомо, чи своєю смертю.

Можна припустити, що путін при усій неадекватності не може допустити, щоб його владу ділили без нього.

Тому можна з великою впевненістю стверджувати, що головне завдання зараз для путіна, крім війни в Україні, - обрати і привести до влади свого наступника. Але не на пост президента, а за сценарієм приходу самого путіна до влади - шляхом призначення свого наступника на пост прем’єр-міністра, який і може стати наступником, але вже після смерті путіна, якщо він не прийде до висновку, що в цій особі помилився.

Посада прем’єр-міністра і юридично, і фактично наступна за повноваженнями президента. Саме прем’єр-міністр, у разі якщо президент не може виконувати свої повноваження, є виконуючим обов’язків президента. А обов’язок провести вибори президента в тримісячний термін можна й ігнорувати, як це часто буває в російських реаліях - завжди можна знайти юридичне обґрунтування для таких дій. Отже, наступник путіна, це не далека перспектива, а питання найближчого часу.

Хто може ним стати?

Тільки новий путін! Дзеркальне відображення путіна, тільки значно молодший і з великим життєвим ресурсом. Саме такого наступника російське населення без будь-яких сумнівів і вагань сприйме, як свого нового царя. Для путіна це надзвичайно важливо, щоб путінізм жив у віках.

Президенти можуть мінятись, а путінізм, як спосіб життя російського суспільства не змінювався. Путінізм - повне і всеохоплююче нехтування правами і свободами людей, відсутність будь-якої політичної альтернативи, жорстке підпорядкування волі однієї людини, нищівна державна цензура, масштабна пропаганда, яка є невід’ємною частиною державної політики, агресивна і войовнича зовнішня політика, нехтування будь-яких норм міжнародного права і абсолютний та повний контроль спецслужб за суспільно-політичним життям.

путін - це узагальнюючий образ російського населення. Саме такий образ вождя і викристалізувався із психоемоційного стану населення рф.

В ЗМІ вже давно обговорюються різні кандидатури наступника. Але найбільшу активність в цьому питанні, як і в деяких інших, виявляють російські опозиціонери, як вони себе вважають, і які вже давно втекли з рф. Не впевнений у тому, що комусь із українців буде цікаво обговорювати деякі прізвища, які вже давно на слуху. Тому пропоную трохи інший підхід.

Фаворити весь час змінюються. Агресивна війна почала набувати дуже важливого значення. Величезні матеріальні і людські втрати у війні з Україною та надзвичайно жорсткі санкції західних країн, запроваджені проти агресора, почали відчувати в кожній родині. Ця ситуація набуває загрозливого характеру. Очевидно, що будь-якими, навіть найбільшими санкціями, путіна не перемогти. Населення рф буде жити в голоді і холоді, але терпітиме і повторюватиме усе що їм скаже путін. Навіть падіння економіки рф, яке вже підтверджують вищі економічні і фінансові чиновники - не сприймаються як катастрофа, хоча за їх повідомленням, війна з Україною призвела до того, що для відновлення російської економіки до рівня 2021 року - потрібно не менше 10 років, а експорт зарубіжних товарів в рф за цей період зменшився в 6 разів! Це лише один аспект, а таких, які знижують рівень життя в рф, з кожним днем стає все більше. путін не може бути задоволений і військовими успіхами своїх загарбників. Навпаки, все чіткіше вимальовуються контури реального перелому в ході цієї війни. Крах путінської агресії невпинно наближається, як і крах самого вождя.

Є ще одна дуже важлива особливість, яка підтверджує, що і військова, і економічна, і суспільно-політична ситуація в рф стає з кожним прожитим днем все гірше і гірше, - путін все частіше почав відкрито погрожувати світу застосуванням ядерної зброї.

Трагедія полягає ще й у тому, що російське населення підтримає навіть глобальну ядерну війну, тільки, щоб загинув увесь світ разом з Україною. При цьому вони навіть не хочуть обговорювати те, що їх країна загине ще раніше, ніж увесь світ. Уявіть собі, до якого психологічного стану довела кремлівська пропаганда населення, щоб так ненавидіти усе людство і увесь світ за межами рф. А тепер спробуйте спрогнозувати, як сприйме це ж населення сигнали повітряної тривоги, які почнуть вмикати навіть в москві і санкт-петербурзі. Це буде нове усвідомлення ними об’єктивної реальності, і що може невдовзі настати за цим воєм сирен.

Цей дуже короткий аналіз зроблений тільки для того, щоб підкреслити - часу у путіна залишилось дуже мало, а тому рішення про наступника необхідно приймати. На мій погляд, існують дві групи в оточенні путіна, які активно просувають свою кандидатуру.

Перша група - найбільш впливова і максимально наближена до путіна - назвемо її умовно - спецслужба, або силовий блок.

Друга група - це, знову таки, з умовною назвою - промисловці (олігархи).

Почнемо з другої групи.

Хто буде кандидатом від цієї групи - невідомо. Як і невідомо, хто до неї входить. Називаються деякі прізвища, але це тільки припущення. Разом з тим, сам факт існування такої групи не можна недооцінювати - це можуть бути надзвичайно впливові люди зі значними можливостями.

З іншого боку, важко собі уявити російського олігарха в путінській владі. Можна не сумніватись, що ці, так звані олігархи, - це спільники путіна, яким влада дозволила стати олігархами, безумовно, на певних умовах. Тобто, можна погодитись, що така група впливових промисловців і бізнесменів реально існує і може теж впливати на путіна.

Перша група - спецслужби, або силовий блок. Можна з високою ймовірністю прогнозувати, що наступником путіна стане особа, яку запропонує ця група. Але тільки в тому випадку, якщо ситуація буде під контролем путіна. В іншому випадку - наступником буде абсолютно невідома і несподівана кандидатура, яка прийде до влади в результаті кремлівського перевороту, як часто це і відбувається в росії.

Тому путін і поспішає якомога швидше вирішити питання наступника, поки він ще може контролювати владу.

Але повернемось до ймовірного кандидата від першої групи. Такий кандидат є. Він ще молодий, йому 45 років, але вже достатньо впливовий. Випускник академії фсб, має досвід державної служби. Чинний міністр уряду рф. У нього є багато переваг, яких не мають інші кандидати, які б могли бути ставлениками цієї групи. Його головний ресурс підтримки - сімейний. Це саме той ресурс, який надзвичайно ефективний. Його сім’я протягом багатьох років в дружніх стосунках з путіним, ще з часу спільної роботи батька кандидата з путіним в контррозвідці ленінградського кгб. З кандидатом добре знайомий путін, оскільки він підтримував завжди сімейні стосунки з цією сім’єю.

Батько кандидата - є найбільш довіреною і вхожою особою до путіна. З початку широкомасштабної війни з Україною цей вплив тільки збільшився. Мабуть, у путіна є високий рівень довіри до цього кандидата, оскільки вона ґрунтується на сімейних зв’язках і цінностях, які пройшли випробування десятиріччями. Можна припускати, що ця особа давно була узгоджена з путіним, як гідна кандидатура, саме тому і був такий його успішний кар’єрний ріст. Не виключено, що цей кандидат, отримавши владу, зробить усе можливе, щоб привести до політичної чи державної влади доньку путіна, що буде гарантованим запобіжником для вождя.

Можна багато продовжувати наводити переконливі фактори, які мають вирішальне значення при виборі саме цього кандидата, але достатньо назвати його прізвище, щоб усвідомити - це реальний наступник. Він продовжить і законсервує путінізм та максимально забезпечить усі необхідні гарантії путіну.

Як перехідний варіант він найближчим часом може бути призначений віцепрем'єром, щоб населення рф звикало, і йому буде створена максимальна пропагандистська компанія, перед тим, як він займе пост прем’єр-міністра, а фактично наступника. Можливо, саме він і стане новим путіним.

Це – Дмитро Патрушев.

Схожі новини

Популярне за добу

Популярне за тиждень