Як за один день обнулити роботу трьох десятиліть

росія вже втрачає значну частку європейського ринку нафти та газу на користь американських та норвезьких постачальників

Фото з мережі
Фото з мережі

«Газпром» зменшив постачання газу до Європи газогоном Північний потік-1, образившись на візит Шольца, Макрона та Драгі до Києва. Німецькі та італійські компанії-партнери «Газпрому» отримали повідомлення про скорочення обсягів постачання на 25% та 15% відповідно. І це попри те, що компанії Юніпер та Ені погодилися з попередньою вимогою росії платити у рублях. Франція є незалежною від постачання російського газу, тому скорочення стосується більш залежних Німеччини та Італії. Скорочення обсягів постачання є порушенням контракту. Але «Газпром» не звертає уваги на такі дрібниці. Це є найкращим свідченням для європейських покупців російського газу, щодо “неполітизованості” торгівлі газом з росією.

Тим часом ЄС знайшов порозуміння з Єгиптом та Ізраїлем щодо постачання ізраїльського газу на єгипетський термінал скраплення, щоб надалі відправляти до Європи. Наразі йдеться про постачання незначних 2,5 мільярда кубів газу цього року, зі збільшенням у 2023 році до 6,5 мільярда кубів. Неважко передбачити, що рівень державного антисемітизму в росії у 2023 році зростатиме пропорційно збільшенню постачання ізраїльського газу, тобто у 2,6 раза. Тому що і цей газ, хоч і незначною мірою, витісняє росію з Європи, разом з норвезькими та американськими постачальниками, які є основними вигодонабувачами виходу росії з європейського нафтогазового ринку.
Але чи іноземці винуваті у тому, що найбільше джерело бюджетних надходжень росії - продаж енергоносіїв до Європи - міліє на очах?

Винуватими є члени пітерського кооперативу “Озеро” через безмірність апетитів та нахабства.

Спочатку їм вдалося у 90-ті роки минулого століття налагодити канали постачання російської нафти до європейських нафтопереробних заводів. Це було великим досягненням, бо створило джерело постійних колосальних доходів як до бюджету росії, так і до гаманців приватних російських компаній. На хвилі цього успіху їм вдалося захопити владу у кремлі.
Не можна сказати, що вони безталанні або ледащі. Навпаки, багато речей робили швидко та талановито. Але «жадібність фраєра згубила». Якби замість крадіжки українських газоносних площ у 2014 році вони домовилися з українським урядом про відмову України конкурувати з російськими енергоносіями на європейському ринку, то дотепер не знали б горя та нарощували свою частку на європейському ринку нафти та газу. Якби, якби...

Російська агресія проти Грузії 2008 року була перевіркою того, чи можна за допомогою збройних сил встановлювати контроль над шляхами транспортування нафти. Виявилося, що можна, бо реакція Заходу на цю російську агресію була млявою.

Наступним кроком було захоплення величезних газоносних площ українського газу у 2014 році. Оскільки газ знаходився у морі, потрібно було захопити і приєднати Крим до росії, щоб виникли “права” на 200-мильну економічну зону довкола Криму.

Ці відверто грабіжницькі дії також не наштовхнулися на жорстку відповідь Заходу. Німецька влада вважала, що особливі газові стосунки з росією є важливішими за дотримання міжнародного права.

Це надихнуло кремлівських розбійників на війну у Сирії 2015 року. Ця війна мала на меті не допустити будівництво нафтопроводу до портів Середземного моря Саудівською Аравію — головним нафтовим конкурентом росії на європейському ринку.

Це стало новим продовженням політики Радянського Союзу на Близькому Сході.

Новим було хіба безжалісне бомбардування і тотальне знищення міста Алеппо та інших населених пунктів Сирії. росія посилила у Сирії дві свої бази: військово-морську та військово-повітряну. Звісно, для цього була потрібна підтримка сирійського уряду, якому путін допоміг утриматися при владі.

Оскільки Саудівська Аравія змушена через відсутність нафтопроводу постачати свою нафту до Європи танкерами, це не тільки збільшує витрати на доставку, але й робить цю доставку менш надійною, ніж доставка нафти по трубах росією. Тому європейські нафтопереробні заводи віддавали перевагу російським поставкам нафти перед саудівськими.

У такий спосіб росія забезпечувала головне джерело наповнення російського бюджету.

Апетит приходить під час обіду. Після успіху у Сирії росія була впевнена, що будь-яку забаганку може вирішити військовою силою.
Західні санкції у зв'язку з загарбанням Криму не давали технічної змоги розпочати розробку вкрадених українських газоносних площ. Тому, що носії технологій - західні нафтові компанії - не наважувалися порушувати санкції.

Крім того, Україна у 2022 році насмілилася від'єднатися від російської енергосистеми і приєднатися до європейської. Поставки української електроенергії до Європи загрожували продажу російського газу, тому що російський газ використовується на багатьох теплових станціях Німеччини та Італії. Закупівля української електроенергії стала альтернативою закупівлям російського газу.

Такого “нахабства” українського уряду кремль стерпіти не міг і вирішив одним ударом скасувати санкції, щоби розробляти вкрадені українські газові родовища, і припинити постачання української електроенергії до Європи.

Захоплення Запорізької атомної електростанції робить неможливим постачання української електроенергії до Європи у значній кількості. Запорізька АЕС - це майже половина всієї атомної електрогенерації України. Там генерується 6 ГВт електроенергії, з загальної потужності 13,8 ГВт всіх атомних електростанцій України. Повернення Запорізької АЕС під контроль українського уряду є першочерговим завданням ЗСУ. До цього моменту путін у своєму уявленні війну не програв.

Героїчний спротив українського народу російській агресії поклав край бандитським методам боротьби за збільшення поставок російських енергоносіїв до Європи.

росія вже втрачає значну частку європейського ринку нафти та газу на користь американських та норвезьких постачальників.
Якщо вона остаточно втратить ринок на користь американських постачальників до кінця 2022 року, то виявиться, що її військові бази у Сирії, які стримують поставки саудівської нафти до Європи, працюють на користь Америки! Пікантність ситуації в тому, що гроші російських податкодавців будуть витрачатися на допомогу американським постачальникам нафти до Європи, й витісняти звідти російські компанії! Це вражає уяву.

Ось так за один день, 24 лютого 2022 року, можна прос**ти надбання трьох десятиліть.

Коли на початку березня бліцкриг провалився, було ще не пізно схаменутися та домовитися з українським урядом про реальні інтереси росії, а саме, щоби український газ та електроенергія не заважали продажам російського газу до Європи. Це було цілком можливим і відповідало критеріям державної мудрості. Але для цього пітерська шпана мала би мислити економічними категоріями, а не керуватися гонором.

Значно важче домовлятися зараз, після руйнування десятків міст та населених пунктів, тисяч загиблих та мільйонів біженців. Але якщо серед власників та топменеджерів нафтогазового бізнесу росії ще залишилися люди, що не втратили фокус на збереженні хоча б зменшеної частки європейського ринку, їм слід негайно зробити одну річ. А саме: пролобіювати закон про відмову російської держави від розширення своєї території за допомогою збройних сил.

Тільки така вольова дія може врятувати російські нафтогазові компанії від повної втрати ринку нафти та газу у Європі. Інакше тисячі кілометрів збудованих нафто-та газопроводів перетворяться на металобрухт вже у найближчі роки.

Таку вольову дію продемонстрував шведський уряд з коаліцією Норвегії, Саксонії, Речі Посполитої та росії після невдачі у Північній війні на початку 18-го століття. І це було надзвичайно далекоглядною дією шведського уряду.

Війна на виснаження, яку повела росія після військової невдачі під Києвом, є другою помилкою. Тому, що виграти проти ленд-лізу США ще нікому не вдавалося. росія, яка сама скористалася американським ленд-лізом під час Другої світової війни, мала би це знати не з книжок. На жаль, покоління росіян, яке було свідком тієї допомоги, вже відійшло у вічність. Вся російська економіка становить лише 7 відсотків від американської. Тому, якщо знадобиться, Конгрес США виділить ще раз 40 мільярдів доларів на підтримку України.

Тим часом російські поставки нафти та газу до Європи будуть скорочуватися аж до повного їх припинення. Тому, що її головні партнери - Німеччина, Франція та Італія - вже зрозуміли, що дешеві російські енергоносії є такими тільки на перший погляд. Бо вони не враховують втрат від майбутніх агресивних дій росії. А з врахуванням таких втрат значно дешевше обходитися взагалі без російських енергоносіїв.
Тому слова путіна про втрату 400 мільярдів доларів європейськими країнами через подорожчання енергоносіїв не справлять враження на європейські уряди. Бо це одноразові втрати. А на перспективу Європа дістане таких постачальників енергоносіїв, які не спровокують війни у найближчі 20 років. Зважаючи на це, зміна постачальників на дорожчих має сенс для Європи.

Повна ж втрата європейського ринку енергоносіїв для росії матиме катастрофічні наслідки як для добробуту росіян, так і перспектив економічного розвитку країни.

Схожі новини