Передплата 2024 «Неймовірні історії життя»

І PESEL одержати, і дітей до школи влаштувати

Вимушене тимчасове перебування у Польщі ставить нові завдання. Добре, що поруч із українцями - надійні плечі наших друзів-поляків

Треба шукати житло й роботу, влаштовувати дітей до школи, виробляти номер у PESEL і оформляти папери для отримання доступу до соціально-медичних послуг. Є завдання, які вирішуються легко. А є такі. що потребують терпіння й витримки... Але завжди відчуваємо поруч надійні плечі наших друзів-поляків. За весь час свого перебування у Польщі жодного разу від мене не відмахнулися, не дали зрозуміти, що ми тут уже трохи набридли.

Що то за PESEL і з чим його "їдять"?

Коли ми їхали до Польщі, то розуміли, що розраховувати треба буде тільки на себе... Тому нас дуже здивувала велика підтримка вимушених переселенців із України з боку польської влади. Уряд РП прийняв спеціальний закон, згідно з яким кожен українець, який заїхав до Польщі після 24 лютого, має право на одноразову допомогу - 300 злотих. Тобто мама з двома дітками отримає одноразово 900 злотих. Окрім того, кожен біженець має право на соціальне й медичне обслуговування. Єдина вимога - треба одержати код (номер) у PESEL (це Powszechny Elektroniczny System Ewidencji Ludności - Загальна електронна система реєстрації населення). Видача цих кодів стартувала 16 березня.

Оскільки проживаємо в невеличкому містечку, то PESEL можемо отримати в уряді (правлінні) місцевої ґміни (щось на кшталт української ОТГ). Від нашого готелю це три автобусні зупинки. (Квиток на три зупинки коштує 4 злотих, на 6 зупинок - 6,50). Про можливість отримати PESEL нас повідомили СМС-кою, зазначивши, що поспішати не потрібно. Але я вирішила поїхати на розвідку: глянути, де це є і які документи треба подати. На мій подив, у правлінні ґміни не було нікого. Коли зайшла, працівниця польського аналога нашого ЦНАПу дала мені відповідний бланк і попросила його заповнити. Іще треба було зробити фото (фотосалон був поблизу). Через пів години я вже мала свій PESEL. Кажуть, у великих польських містах усе не так легко, там люди стоять у чергах…

У ЦНАПі я взяла формуляр для отримання одноразової допомоги і пішла в готель. Там усе заповнила і наступного ранку знову пішла в уряд ґміни. Там з'ясувалося, що треба мати картку в польському банку. Пішла в банк, відкрила рахунок, після чого в уряді ґміни здала документи для оформлення допомоги. Гроші отримаю десь через місяць.

З'ясувалося, що можу отримати на кожну дитину ще по 500 злотих на місяць (ці гроші платитимуть аж до їхнього 18-ліття). Для цього працівниця порадила мені заповнити електронну заявку на сайті. Зробити це був іще той квест, оскільки не відразу вдалося знайти розділ, де треба заповнити форму, а ще й сама форма трохи збоїла - час від часу треба було оновлювати вже заповнені поля... Але через кілька годин я з цим упоралася.

У перший раз у... третій клас. Старшої школи

Окремим завданням було оформити дітей на навчання до школи. У Польщі середня освіта - 12 років, школа поділяється на три - молодшу, середню й старшу. З дітьми молодшої і середньої школи жодних проблем немає: приходите до директора, пишете заяву, і вашу дитину беруть до школи. Тож одну дитину я влаштувала на навчання дуже швидко. У цій школі. що дуже близько від готелю, уже було 17 українських діточок.

А от зі старшокласниками складніше. У мене старша дитина закінчує 11-й клас. Оскільки ЗНО в Україні наразі відмінили й невідомо, що буде зі вступом до вишів, я вирішила, що донька довчиться у Польщі. Вона ще не пише, не читає і не все розуміє польською мовою (але добре володіє англійською), тож мені запропонували оформити її на три місяці на підготовку. Мовляв, наприкінці червня викладачі дадуть висновок, до якого класу старшої школи (їх чотири) переведуть мою дитину. Але мені не дуже сподобалася ця пропозиція, тому вирішили, що наразі дитина піде у третій клас вищої школи, а за тиждень-два побачимо, як воно буде.

Дуже приємно було побачити в ліцеї розуміння тієї ситуації, в якій ми опинилися. Директор ліцею нас прийняв, усе розповів, допоміг написати заяву польською мовою. Попросив учителя взяти мою дитину під опіку. На день оформлення ми були вже п'ятою українською дитиною в цьому закладі, на другий день їх уже було 12. Коли ми вийшли від директора, вчитель попросив трьох дівчат, що живуть коло нас, взяти шефство над моєю донькою.

Загалом, я була дуже вражена контактом учителя з батьками і учнями. Вчитель без проблем зателефонував до мами учениці, коли не зміг додзвонитися до дитини. З дітьми спілкується телефоном із елементами відеозв'язку. Окрім того, вчитель має доступ до фейсбук-групи свого класу і може без проблем довести до всіх учнів необхідну інформацію. У процесі спілкування з дітьми відчувалися дружнє ставлення й взаємоповага.

Що не розуміла польською, підказували англійською

Перший навчальний день у ліцеї складався з восьми уроків. Оскільки сніданок у готелі починається о 9.00, а до школи треба йти на 8.00 (а у деякі дні на 7.00), я приготувала дитині сніданок із собою і випровадила до школи. Буфету в ліцеї немає, тож дала дитині водичку й канапку. Моя донька зустрілася на автобусній зупинці зі своїми однокласницями, і вони попрямували в ліцей. А я з вікна готелю спостерігала, як сідають у автобус... Виявилося, що учнівський квиток коштує 3,5 злотого (чинний тільки по буднях і в певні години).

Програму з точних предметів, яку вивчають зараз у цьому класі ліцею, моя дитина в Україні вже пройшла. Тож мала час зосередитися не на предметах, а мовою викладання. Коли щось не розуміла, то поглядала на своїх однокласників, і вони їй англійською пояснювали. На мій подив, дитина повернулася додому з позитивними враженнями і навіть не дуже виснаженою... Ліцей облаштований мультибордами, кожен предмет викладають в окремому класі. Викладання предмету - це фактично презентація на мультиборді з коментарем учителя.

У ліцеї є приміщення, де є чайник, тож можна піти попити чаю. Поруч є магазин, куди під час перерви учні бігають по пиріжки й печиво. Працівники нашого готелю з розумінням поставилися до школяриків - видають їм уранці дві канапки і йогурт.

До речі, на п'ятий день нашого перебування готель організував нам безплатне дворазове харчування. На сніданок - шведський стіл: 2-3 види пластівців із молоком, йогурт, гарячі канапки, плавлені й тверді сири, м'ясна нарізка, сосиски, смажені або варені яйця, масло, нутелла, джем, хліб, натуральна й розчинна кава, чай. А ще є обідо-вечеря - зупка (усі дуже смачні), салат, друга страва, печиво й компот. Для діток мами зранку роблять канапки, а увечері розігрівають у мікрохвильовці.

Загалом, мене дивувало, що у готелі нас годують. А в уряді ґміни я дізналася: оскільки це державний готель на їхній території, то можу там безкоштовно проживати й харчуватися протягом двох місяців. В інших ґмінах є свої програми підтримки українських переселенців.

Читайте також: «Зараз дихаю на повні груди. І потрохи забуваю про сирени й вибухи»

Схожі новини