Фортецю на острові не взяв ніхто
У ХV столітті неприступний Тракайський замок був резиденцією Великого князя Литви Вітаутаса.
Перед подорожжю до Литви відразу “забив” у свій план відвідини стародавнього Тракая. У Середньовіччі, у часи розквіту Великого князівства Литовського, це місто не поступалося своїм значенням столичному Вільнюсу. Знаменитий Тракайський замок - єдиний у Східній Європі, збудований на острові посеред озера. Це зробило князівську фортецю неприступною: взяти Тракайський замок штурмом не зміг жоден ворог.
Д обратися до Тракая з Вільнюса можна електричкою або автобусом. Поїзд “утік”, тож ми з дружиною пішли на автовокзал (він на одній площі із залізничним). Ретельно вивчивши розклад руху, Тракая у ньому не знайшли... Зате пані у довідці відразу дала нам довжелезний папірчик із потрібним розкладом, туди й назад, ще й порадила, на який автобус сідати, аби доїхати швидше - за півгодини. Коштує поїздка з Вільнюса до Тракая 1,8 євро (один квиток в один бік).
Вийшовши на автостанції Тракая, не переплутайте, куди йти. Оскільки ми знали, що замок на озері, то відразу пішли в бік озера. Але швидко з’ясувалося, що не того... Від автостанції до Тракайського замку близько двох кілометрів. Може, там і ходить якийсь транспорт, але краще до замку йти пішки, аби подивитися Тракай. Містечко розташоване на довгому вузькому півострові, обабіч якого озера, Бернардинське і Татарське. Коли вже підете у правильному напрямку, не заблукаєте - у Тракаї фактично одна вулиця (Вітаутаса переходить у Караїмську). Дорогою побачите скромні, але дуже милі дерев’яні будиночки, гадаю, кінця ХІХ століття (схожі “вілли” є у Юрмалі біля Риги), католицький і православний храми, а також руїни Замку на півострові. Цю фортецю, як і Замок на острові, який нині називають Тракайським, розпочав будувати у ХІV столітті Великий князь Кестутіс. У Середньовіччі обидва замки становили єдиний оборонний комплекс.
Доходите до кінця півострова, і з правого боку “виринає” острівна фортеця. Буду банальним: словами цю красу не описати! Острівець, на якому стоїть замок, на озері не один. Водойма досить велика, біля берегів стоять вітрильні яхти. Одна з них, під великим червоним вітрилом, якраз борознила тракайські води. Температура повітря того дня різко впала, і озеро парувало, віддаючи своє останнє цьогорічне тепло... Смішно було дивитися на туристичну групу зі сонячної Іспанії. Плюс два за Цельсієм для тих бідолах - справжній Північний полюс! Светри повбирали, шапки, шалики, і все одно іспанцям було дуже зимно. Один пан як розставив руки в боки, типу “задубів”, то так і ходив... А китайці з японцями нічого, трималися.
В хід у Тракайський замок коштує для “дикого” дорослого туриста 6 євро. Замок на початку XV століття був резиденцією Великого князя Вітаутаса, того самого, який 1410 року розгромив під Жальгірісом (Грюнвальдом) війська Тевтонського ордену. Власне, саме головний замок тевтонів, Мальборк, і нагадує за своєю архітектурою острівний замок у Тракаї... У середині XVII століття Тракайський замок спалила і пограбувала Москва. Реконструкція, яка почалася на початку ХХ століття, завершилася лише 1987 року. Замок знову постав таким, яким був за часів Вітаутаса.
Експозиція інтерактивна: натискаєш кнопочку, і сам Великий князь розповідає з екрана про те, як він будував замок, як торгував із сусідами, як полював у лісі біля замку на дику звірину... Коли ж у нас таке буде? Маємо на Львівщині прекрасні замки - Підгорецький, Свірзький, замок у Старому Селі...
Чому озеро Татарське, а вулиця - Караїмська? Під час одного зі своїх південних походів Великий князь Вітаутас привів до Литви з Кримського ханства кількасот родин караїмів. Їхня мова належить до тюркських, а релігія, яку сповідують (караїзм), базується на Старому завіті. Караїми, що поселилися у Тракаї, були у Вітаутаса на службі - їм доручили охорону князя і замкових мостів. Згодом до Тракая переїхали і родини кримських татар, які теж служили Великому князю. Караїми збудували у Тракаї свій храм, кенесу (її зараз реставрують), а татари - мечеть.
Після екскурсії острівним замком і купівлі магнітиків на сувенірному базарі варто “зависнути” в одній з численних тракайських кнайпочок. Улітку, мабуть, обрали би якусь на березі озера Гальвес, а зараз надали перевагу караїмському ресторану “Кибинлар”. Знайти його просто, він на головній вулиці, поруч із Центром туристичної інформації. Традиційну караїмську настоянку (40 мл - 2,5 євро), що нагадує нашу калганівку, добре закусити печеним караїмським пиріжком, який називається кибин (від 1,8 до 2,9 євро за штуку, залежно від начинки). Можна також замовити чанах (м’ясо у горщику, накритому млинцем) або аяклик (великий печений пиріг із начинкою).
О знайомлення з історичним спадком Великого князівства Литовського нарешті закрило в моїй голові порожнину, яка утворилася там іще зі шкільних часів. Нам же як втовкмачували: після того, як монголо-татари зруйнували Київську Русь, наша “Отчизна” 300 років перебувала у монголо-татарському ярмі. Виходило так, що між Київською Руссю і Росією нічого не було. І що спадкоємцем Київської Русі була... Московська держава Івана Грозного, яка потім стала Російською імперією.
Усе це брехня. Ніякого монголо-татарського ярма на території України не було. Батий прийшов та й пішов... Більша частина земель Київської Русі увійшла до Великого князівства Литовського - однієї з найбільш розвинених держав Середньовіччя. Офіційною мовою, до речі, у Великому князівстві Литовському була слов’янська. У Білорусі кажуть, що вона була білоруською, ми ж можемо вважати, що ця мова була українською... Міф про монголо-татарське ярмо потрібний Москві - аби претендувати на культурний і цивілізаційний спадок Київської Русі та твердити про “русскій мір”. Насправді Москва і Росія є прямими спадкоємцями Золотої Орди, але визнати це в Кремлі не хочуть. Бо тоді з “єдиним народом” не складеться…
