Від справжнього чеського пива ніхто не п’яніє

Побувати у Чехії і не скуштувати чеського пива — значить, змарнувати поїздку. Справжнє пиво варять тільки у Чехії і тільки за старовинними чеськими рецептами. Техніка пивоваріння досягла такого високого рівня, що вважається частиною національної культури на рівні зі знаменитим чеським кришталем і навіть пам’ятками архітектури. Чехи п’ють пива багато. Ввечері пивбари і літні тераси ресторанів не “світять” порожніми стільцями. Бо випити кілька бокалів пива тут не вважається ознакою алкоголізму: від справжнього чеського пива ніхто не п’яніє!

Для чехів пиво — не просто напій. Це — невід’ємна життєва складова. Кожен чех знає, що пиво можна не лише пити, а й їсти. На ньому замішують тісто, варять перші страви, готують соуси. І всі страви дуже корисні і смачні!

Мені пощастило не лише скуштувати кілька сортів пива у Празі, а й побувати у “святая-святих”, де виготовляють цей напій — королівському пивзаводі у Крушовіцах. Пивоварня уже кілька століть діє у селі Крушовіце, в історичному районі Богемія. Екскурсію проводила чарівна представниця заводу Оксана, яка 15 років тому виїхала сюди з Тернопільщини. Вона багато жартувала, “підколювала” туристів з Росії, які були з нами у групі. Я давно знала російське прислів’я, що “Водка без пива — деньги на ветер”, але з цієї поїздки “привезла” ще одне — “Пиво без водки — что паспорт без фотки”. Оксана сказала, що обидва прислів’я — стовідсотковий девіз росіян, а чехи горілки або взагалі не п’ють, або випивають дуже мало, та і то з лікувальною метою.

Завод “Крушовіце” мені видався не таким уже й великим як для такого потужного виробництва пива. Історія пивоварні починається від Іржі Бірки, який почав варити пиво на своїй фермі ще у 1581 році. Бірка продав пивоварню королю Рудольфу ІІ. “Крушовіце” — одна з небагатьох компаній, що не продає своєї ліцензії. У пиві дуже важливим компонентом є вода. В іншому місці і на іншій воді смак пива був би не таким.

У 1993 році завод приватизував німецький харчовий концерн Dr.Oetker, і розпочав реконструкцію. На місці старих цехів збудували нові з найсучаснішим обладнанням, встановили нові лінії для наповнення пляшок, банок і бочок. Весь процес пивоваріння контролюють комп’ютери, що розташовані на центральній станції.

Пиво варять за тими ж рецептами, що і на фермі Бірки, правда, за сучасними технологіями. На заводі працює лише 300 робітників. І всі вони дуже дорожать своїм місцем праці. З вступом Чехії у Євросоюз вимоги до працівників суттєво збільшилися. Відповідно, відбулися значні скорочення. Але кожен працівник знає — чого сюди ходить і за що. Була здивована, коли побачила величезний цех, у якому працює... лише одна особа. У розливному цеху — одинадцять осіб, які за зміну розливають до 600 літрів пива. У літні місяці працівники ходять на роботу у три зміни. Заробляють від 800 до 1200 євро. Якщо є великі замовлення, виходять і у вихідні, але вже за додаткову оплату.

У тому, що пиво високої якості, можна переконатися, наливши у бокал половину світлого і стільки ж темного. Воно не перемішається.

Взимку, коли пива варять значно менше, робітники працюють з понеділка по четвер. Три дні відпочивають. Але на зарплаті це не позначається. На території заводу є їдальня, у якій можна з’їсти повноцінний обід за 30 крон (один євро — 27 крон. — Г. Я.).

У вихідні можна прийти і порибалити, бо на території заводу є два озера, у яких риби — море. Рибу годують відходами, тож вона множиться як на дріжджах.

Усім робітникам п’ять разів на рік видають спеціальний одяг, взуття, окуляри. На заводі дуже високі вимоги стосовно техніки безпеки — кожен робітник відповідає сам за себе. Побачив перевіряючий, що людина працює без окулярів — на перший раз штраф 5 тисяч крон. І ведеться суворий облік таких порушень. Вдруге, якщо потрапляє у “чорний список”, — знову штраф 5 тисяч крон. А на третій — звільняють з роботи у той самий день. А якщо від робітника перевіряючий почує запах алкоголю, звільняють у ту ж хвилину.

Пива робітникам на заводі пити не можна. Закінчив зміну — пий, хоч залийся. Але тільки за територією! Кожному робітнику на рік видають 300 літрів пива.

Найцікавішим моментом нашої екскурсії була дегустація пива “Крушовіце”. Ми вже не могли дочекатися, бо Оксана сказала, що бурштинового напою можна в себе залити стільки, скільки влізе. Дегустація відбулася у заводській їдальні, де не пахло ані зупою, ані смаженим м’ясом. Було чисто і затишно, як у ресторані. Нам запропонували “Крушовіце-10”, “Крушовіце-12” і “Мушкетер”. З усіх мені найбільше сподобалася світла “десятка”. Більше трьох гальб я не подужала. Навіть при тому, що наливали “на халяву”...

P. S. Редакція “Високого Замку” завдячує за організацію подорожі туристичній фірмі “Карпатія-Галич-Тур”.