Додому дід вертався пʼяний, але з мʼясом. То був розумний компроміс

Навіть ми, неслухняні й безалаберні діти, знали, що того ножа не можна чіпати. Табу. Ритуальний інструмент.

Майже кожного тижня в «сезон» приходили люди, та питали: «Андрію, заріжеш у мене свиню в неділю?»

— Заріжу, — казав дід…

Додому дід вертався пʼяний, але з мʼясом. То був розумний компроміс.

Коли дід помер, баба перестала заводити свиней, важко вже їй було за ними поратися.

Баба тримала кіз. Кози періодично дохли. — Падлюки, — казала баба… Кожну козу звали «Берізка».

Я часто з козами бився. Лоб до лоба. По чесному. З розгону. Коза часто вигравала…

На Паску козу різали. Якщо доживала.

Різав дядько Степан, сусід. Козу треба було гарно зарізать, правильно.

Різника належало добре пригостить. Пляшка горілки, смажені яйця, зелена цибуля, хліб, і смажене мʼясо щойно зарізаної кози. Грошей не платили.

— Ну, що? Гарно Степан козу зарізав? — питав батько баби.

— Та, гарно, — казала баба. — Але ж він сам її й зʼїв…

Христос Воскрес! З святом Православні! Хай Бог береже всіх вас і Україну!

Джерело