Заважка ноша Святого престолу

Сенсаційне зречення престолу Папою Римським породило безліч припущень щодо причин, які спонукали 85-річного Бенедикта XVI прийняти рішення, з яким Ватикан не стикався майже 600 (!) років. Офіційно понтифік покидає Святий престол через брак сил і здоров’я — страждає від сильних ревматичних болів, недавно переніс операцію на серці та мікроінсульти. Бенедикт XVI з 19 квітня 2005-го є 265-м Папою в історії Католицької церкви. На момент обрання він був найстаршим Папою з часів Папи Климентія XII (XVIІІ ст., помер у 87 років) і першим Папою німецького походження за майже тисячу років (!). Після зречення 28 лютого Бенедикт XVI проведе деякий час у своїй літній резиденції недалеко від Риму. Потім вирушить у монастир на Ватиканському пагорбі. 16 квітня Йозефу Ратцінгеру (справжнє ім’я Папи) виповниться 86 років.

«Пап на пенсії не буває»

Бенедикт XVI, який був правою рукою Івана Павла ІІ, радив попереднику теж піти у відставку, коли у того загострилася хвороба Паркінсона. Однак Іван Павло II відмовився, заявивши, що «пап на пенсії не буває». Припускають, що на початку 2000-их Іван Павло II обмірковував можливість зречення через стан здоров’я, але не пішов на цей крок. Ще 2010-го Бенедикт XVI в одному з інтерв’ю не виключив, що відречеться від престолу, якщо здоров’я погіршиться. Близько трьох місяців тому Бенедикт XVI переніс операцію на серці — заміну кардіо-стимулятора. Операцію провів відомий італійський кардіо-хірург, жодних ускладнень не було.

За даними деяких ЗМІ, Папа недавно переніс також кілька мікроінсультів. Він страждає артрозом колінного суглоба, через що заледве може самостійно ходити. Брат понтифіка, 89-річний Георг Ратцінгер, каже, що лікарі порадили Папі відмовитися від трансатлантичних перельотів.

Йде, бо не може дати ради з викликами?

Ватикан під час папства Бенедикта XVI опинився у центрі скандалів: педофілія священиків, крадіжка документів Папи, корупційні скандали з Ватиканським банком. Багато хто вважає, що Папа не досить вміло керував управлінською машиною Ватикану. Кіт спить, а миші танцюють, — каже народна приказка... Папа Іван Павло II змінив Церкву.

«Понтифік сам пояснив, що не може повною мірою виконувати своєї місії як глава Католицької церкви і хоче, аби Церква надалі розвивалася, а тому йде з Престолу», — каже кореспонденту «ВЗ» глава Центру військового капеланства Львівської єпархії УГКЦ отець Степан Сус.

Наступник — темношкірий?

На думку католицьких оглядачів, у Ватикані існує ідея зробити Папою когось з кардиналів африканського чи латиноамериканського походження. Така позиція ліберальних кіл Ватикану, які аргументують її успіхами місіонерської діяльності Церкви у цих регіонах. Інший варіант — зробити Папою кардинала італійського походження. До Івана Павла II більшість пап були італійцями. Прихильниками італійця вважають консервативно налаштовані кола Ватикану. The New York Times серед найбільш потенційних претендентів на Святий престол називає кардинала Анджело Сколу (архієпископ Мілана), кардинала Крістофа Шенборна (архієпископ Відня) і кардинала Марка Велле (глава канадського представництва Ватикану).

Із 1,2-мільярдної пастви католиків 42% — латиноамериканці, європейці — 25% від загальної кількості. «Багато єпископів і кардиналів з Латинської Америки могли би взяти на себе відповідальність за Церкву», — сказав префект Конгрегації доктрини віри, який займе пост Папи, поки не буде обраний новий глава Церкви, архієпископ Герхард Мюллер. Якщо конклав, який збереться 24 березня, таки зробить вибір на користь латиноамериканського кардинала, то одними з головних кандидатів будуть архієпископ Сан-Паулу Оділо Шерер та аргентинець Леонардо Сандрі, який очолює відділ Східних церков Ватикану.

Хоча лише чверть католиків живуть у Європі, на неї припадає більш ніж половина кардиналів, які мають право голосу. Якщо більшість зробить вибір на користь Старого Світу, то найбільш ймовірним кандидатом є кардинал із Мілана Анджело Скола. Новий глава Церкви буде обраний до Великодня — 31 березня.

Вибори глави Ватикану відбуваються за закритими дверима. За майбутнього Папу мають проголосувати дві третини конклаву плюс один кардинал. Коли новий Папа обраний, про це сповіщає білий дим з димаря Сикстинської капели. Якщо жоден з претендентів не набрав потрібного мінімуму голосів, із труби йде чорний дим. Цей дим — результат спалювання бюлетенів для голосування, до яких додають барвник потрібного кольору.

Папа мимоволі

Ратцінгер висловлювався проти абортів, гомосексуалізму, фемінізму, року... книг про Гаррі Поттера. Сором’язливому, не завжди впевненому в собі Ратцінгеру, бракувало шарму і харизми попередника, кажуть оглядачі. Головну мету Папа бачив у боротьбі з ослабленням віри всередині Церкви і з її маргіналізацією. Вірив, що католицька віра має підтримуватися у первісній чистоті. Навіть якщо це зменшить чисельність пастви...

Через 1,5 року папства Бенедикт XVI проголосив відому «Фултонську промову» — лекцію в університеті Регенсбурга про взаємини віри і розуму. Понтифік цитував візантійського імператора XIV ст., який звинувачував мусульман у насильницькому поширенні релігії. Реакція ісламського світу була бурхливою. Ватикан вибачився і заявив, що Папу неправильно зрозуміли. Але напруга зростала аж до візиту Папи до Туреччини. Там Бенедикт XVI став першим в історії Папою, який молився у мечеті разом з імамом.

Євреїв Бенедикт XVI обурив у 2009-му — через беатифікацію Папи Пія XII. Того звинувачують у потуранні депортації італійських євреїв у 1943-му. У цій справі проти Бенедикта XVI зіграло минуле. У 16 років семінарист Йозеф Ратцінгер, як і всі його однолітки, був покликаний в «Гітлерюгенд». Він дезертирував за кілька днів до капітуляції Третього Рейху.

Один з найбільших скандалів у сучасній історії Католицької церкви — «справа священиків-педофілів». Папа намагався згладити її. У квітні 2008-го, під час візиту до США, він заявив, що йому соромно за це. Ситуація загострилася, коли з’ясувалося, що Ратцінгер сам, будучи архієпископом Мюнхена, покривав священика-педофіла. Бенедикт XVI приніс публічні вибачення. Суперечливо було сприйнято засудження Папою використання презервативів для боротьби зі СНІДом.

Наступний Папа буде останнім перед... Апокаліпсисом?

Прихильники «теорії змов» заговорили про черговий кінець світу. Мовляв, згідно з пророцтвом святого Малахія (ірландський католицький святий XII ст.), наступний Папа буде останнім перед Апокаліпсисом. Текст «Пророцтва про пап» святого Малахія складається зі 112 коротких латинських фраз (девізів), що описують 112 пап, починаючи від Папи Целестіна II (сучасник Малахія, обраний у 1143-му) — до останнього перед кінцем світу. Тобто наступний понтифік буде останнім, 112-им. На думку прихильників цієї теорії, Бенедикт XVI асоціюється зі 111-ю фразою «Від слави оливи». Пояснюється це тим, що Бенедикт XVI очолював до папства Конгрегацію доктрини віри (вона ж — свята інквізиція до 1908-го), на гербі якої — оливкова гілка. Частина дослідників цього пророцтва вважають, що святий Малахій говорив про докорінне реформування Церкви, інші вважають, що пророцтво — підробка, адже було написане в XII ст., а віднайдене — у XVI ст...

У день, коли стало відомо про зречення Папи від престолу, в купол собору Святого Петра під час грози вдарила блискавка...

«Рішення конклаву буде несподіваним для всіх»

«ВЗ» поцікавився думками щодо понтифікату Бенедикта XVI у кандидата історичних наук Олега Турія.

— Чим запам’яталося вам папство Бенедикта XVI порівняно з його попередником, Іваном Павлом ІІ?

— Папа Іван Павло ІІ, якого обрали замолоду, залишив по собі значно більше справ, вражень і новаторств. Бенедикта XVI обрали у поважному віці, тож його завданням було провадити Церкву спокійним курсом, без радикальних змін. Сучасний світ кидає багато викликів, на які відносно консервативній багатомільйонній структурі Церкви слід давати відповіді. Іноді ця структура потребує новаторств, а іноді стабільної виваженої праці. Такою стабільною працею було завдання, яке стояло перед Бенедиктом XVI. І він успішно з ним справився.

— Частина оглядачів кажуть, що Папа йде, бо не витримав навали скандалів, які переслідували Церкву протягом його понтифікату...

— Не поділяю цієї думки. Скандали супроводжували Церкву протягом всієї її історії. Хоча сама Церква — свята інституція, але у ній працюють люди грішні... Скандали прямо не пов’язані з особою Папи, а просто припали на період його понтифікату. Папа чітко пояснив, чому йде. Достатньо подивитися на його фізичний стан, аби зрозуміти це. Його вигляд викликає співчуття. Це осмислений крок. Попередній Папа демонстрував стійкість в боротьбі з хворобами. Бенедикт XVI показав готовність уступити місце іншим, коли сам фізично не може виконувати своїх обов’язків. Обидва підходи виправдані.

— Хто, ймовірно, може стати наступником Бенедикта XVI?

— Вибори Папи — це завжди колегіальне рішення. Воно виробляється у дискусії. Заздалегідь готової відповіді немає. Рішення конклаву буде несподіваним для усіх. Про це свідчать усі попередні вибори пап. Як правило, обирають Папою не того, кого прогнозують. Навіть у нашій УГКЦ недавно главою греко-католиків обрали Святослава (Шевчука), на якого мало хто розраховував і про якого мало знали. Вибір глави Церкви не відбувається, як у політиці — хто має більше грошей, той краще може задурманити інших і перемогти. У Церкві завжди шукають фігуру, яка може відповідати різним очікуванням.