«Навіть якщо гроші не надішлють, суд з них стягне…»

Журналістка «ВЗ» побувала у так званому Львівському центрі правової допомоги, що на вул. Пекарській, 41. Це приватний центр, але він розташований за однією адресою з міським Центром надання послуг учасникам бойових дій.

Чимало тих, хто звертав­ся до приватного центру по юридичну допомогу, стикалися з проблемами. Люди платили гроші, а юридичних по­слуг не отримували (або отри­мували із запізненням, коли їхнє питання було вже неактуальне).

У коментарі для «ВЗ» вете­ран та керівник Львівського центру надання послуг учас­никам бойових дій Андрій Жолоб розповів: «Люди прихо­дять і скаржаться на цей при­ватний центр правової допо­моги… Проте можу відповідати лише за ті юридичні послуги, які надає наш центр, який працює за цією адресою з 2016 року (послуги — безкоштовні). Щоб себе якось ідентифікувати і щоб ми були більш помітними, ми повісили на вулиці державний прапор…» — каже Андрій Жолоб.

Одна з потерпілих — 69-річ­на пані Люба. Жінка розповіла «ВЗ» свою історію. Вона так і не отримала юридичних послуг у Центрі правової допомоги, про­те гроші заплатила. Працівники центру її «футболили»… Але піс­ля публікації на сайті «ВЗ» про цей центр («Сказали заплати­ти їм… 45 тисяч грн, але жодної юридичної допомоги не нада­ли») пані Любі повернули гроші за ненадані юридичні послуги…

Зіткнулася з проблемами і дружина загиблого військовослужбовця, мешканка Києва Іри­на Руденко. Вона звернулася до Київського центру правової допо­моги, але також не отримала юри­дичних послуг. Проте заплатила за послуги 8 тисяч 500 грн. Коли пані Ірина подала цивільний позов на цю компанію (документ з’явився у судовому реєстрі), їй пообіцяли повернути 60% коштів…

«Я подала в суд, бо вони вза­галі нічого не зробили, — розпо­віла „ВЗ“ Ірина Руденко. — Ви­тратила купу свого часу, нервів, здоров’я. Я одинока мама з ма­лесенькою дитиною, мій чоло­вік Олександр загинув на війні, а вони намагаються на мені на­житися…».

Після публікації я зв’язалася з пані Іриною. Ось що вона роз­повіла:

«Вони прислали лист, що по­вернуть 100% коштів, — каже Ірина Руденко. — Я надіслала їм згоду та довідку з реквізитами. Поки гроші не повернуть, позо­вну заяву з суду не заберу.

Я чекаю, поки вони мені офі­ційно надішлють кошти на карт­ку. Більше жодної хвилини не буду на них витрачати. Навіть якщо гроші не надішлють, суд з них стягне. Подібних судових рі­шень багато. Я кільком людям кидала свою позовну заяву як зразок. Закон — на нашому боці, і суд змусить їх повернути кошти".

У самому Центрі правової до­помоги журналістці «ВЗ» сказа­ли, що у них є і позитивна прак­тика. Мовляв, робота — важка, люди дзвонять і вдень, і вночі, і на вихідних. Щоправда, не по­яснили, для чого беруть стільки справ, якщо не мають необхідної кількості адвокатів. «У нас багато працює адвокатів, — зауважили у центрі. — Але ми також у пошуку нових адвокатів. У нас є адвока­ти, які проходять стажування…».