Передплата 2024 «Добра кухня»

«Доказів щодо Дідуха („Вови Морди“) слідство не здобуло…»

Про резонансну «справу Копитка» розповів керівник управління стратегічних розслідувань Нацполіції України Роман Рибіцький

Фото з відкритих джерел
Фото з відкритих джерел

Шевченківський районний суд міста Львова виніс вирок організатору та виконавцям замаху на львівського бізнесмена Богдана Копитка. Справу розглядала колегія суддів у складі головуючої судді Наталії Луців-Шумської та суддів-учасників Галини Білінської і Валентини Свірідової. Організатору замаху — 46-річному львів'янину Дмитру Гаврилюку — присудили довічне ув’язнення. Двом виконавцям — 36-річному Станіславу Монте з Чернівців та його однолітку Івану Кольцову, уродженцю рф, — по 15 років тюрми. Справу двох обвинувачених організаторів — Павла Антоненка та Вадима Цукерника — виділено в окреме кримінальне провадження. Ймовірно, обвинувачені подаватимуть апеляцію.

Нагадаємо, 29 травня 2016 року поблизу Старо­го Села, що у Пустомитів­ському районі, внаслідок вибуху автомобіля «Мерседес» заги­нули троє охоронців львівсько­го бізнесмена Богдана Копитка — Роман Савка, Віталій Стату­тяк, Андрій Стецишин. Ще один охоронець — Сергій Москалюк — отримав важкі поранення. Бог­дан Копитко, який їхав в іншому автомобілі позаду, не постраж­дав. Вибуховий пристрій (про­типіхотна міна) був закладений під асфальтове покриття і при­ведений у дію дистанційно, піс­ля чого авто було обстріляно з автоматичної зброї. Ще один фугасний снаряд, закладений неподалік, не вибухнув.

Журналістка «ВЗ» розпита­ла про «справу Копитка» керів­ника управління стратегічних розслідувань Національної поліції України, полковника поліції Романа Рибіцького. Правоохоронець знає усі дета­лі цього резонансного злочину.

— 7,5 року тривало судове засідання у цій справі. Чому так довго?

— Судовий процес завершив­ся дуже швидко. Це величезний обсяг доказів. У організатора злочину було декілька адвока­тів. Вони робили все, щоб затя­гувати судовий процес. Допи­ти одного свідка могли тривати п’ять-шість судових засідань! Адвокати обвинувачених шу­кали «шпаринки», чіплялися за кожне слово…

— У машині було четверо осіб, троє охоронців загину­ли, один — вижив. В Інтернеті є відео з реєстратора, на ньо­му видно людину в чорному вбранні, яка проходила повз у момент вибуху. Встанови­ли, хто ця людина?

— На відео видно, що йде пе­рехожий, а через 300 метрів — вибух… Думаю, це несуттєво. Охоронець, який вижив, дав до­статні показання. Охоронцю по­щастило, тому що ці (злочин­ці. — Авт.) дострілювали людей. Хтось підривав, а хтось дострі­лював.

— Удалося встановити, чому хотіли убити Богдан Ко­питка?

— Ще з 90-х рр. тривав конфлікт між групою нинішнього біз­несмена, у минулому — особи з кримінальним минулим Бог­дана Копитка, з одного боку, із угрупованням Володимира Ді­духа, відомого як кримінальний авторитет «Вова Морда», з ін­шого. Це були особисті непри­язні стосунки. Хтось когось на­ймав, хтось у когось стріляв… На Дідуха тричі готувалися за­махи. У двох випадках реаль­но стріляли, у третьому — го­тувалися (у Київській області).

— Тобто вибух у Старому Селі - це була вендета?

— Тривалий час вони один од­ного намагалися прибрати. На­скільки мені відомо, сам Ко­питко на перших допитах, на неофіційних зустрічах, виклю­чав, що замах міг організува­ти Дідух… Коли дійшли до ви­конавців, безпосередньо до організатора скоєння замовно­го вбивства, став зрозумілим мотив цього злочину.

— Організатор цього злочи­ну — Дмитро Гаврилюк. Своєї вини не визнав і звернувся до Європейського суду…

— Так, Гаврилюк вини не ви­знає. До Європейського суду звернувся з приводу термінів розгляду справи та неналежних умов у СІЗО. Європейський суд акцентував увагу на тривалому розгляді справи. Хоча суд пра­цював у доволі швидкому темпі, з огляду на те, що обвинувачен­ня затягувало справу. Рішен­ня Європейського суду стосу­ється дотримання прав людини. Щодо винуватості чи невинува­тості - це не компетенція Євро­пейського суду. Це компетенція судової гілки влади на місцях.

— Слідство встановило, скільки коштів отримали ви­конавці і замовник?

— Мали отримати 100 тисяч доларів. Але у зв’язку з тим, що замовлення не було виконане повністю, адже людина, на яку вони посягали, залишилася жи­вою, вони отримали частину цієї суми…

— Вам відомо, що перед замахом Богдан Копитко звільнив усіх своїх досвідче­них охоронців і взяв на робо­ту молодих хлопців?

— Чим міг допомогти профе­сійний охоронець, коли злочин скоєний у такий зухвалий спо­сіб?

— Копитко в останній мо­мент перед вибухом пересів в інший автомобіль… В Інтер­неті чимало конспіративних версій. Копитку закидали на­віть, що замах — це режису­ра…

— Він періодично їздив на одній чи на іншій машині. Ні­чого дивного… Версію, що це «режисура», відкидаю катего­рично! Наскільки мені відомо, потерпілим сім'ям Копитко до­помагає до цього часу. Те, що він вижив, — вдалий збіг обста­вин. Шанс вижити у такій ситуації - 50 на 50! За кермом авто­мобіля, в якому їхав Копитко, був його рідний брат. Він зорієн­тувався, не запанікував, об'їхав місце вибуху. (На відео добре видно, що навіть після того, як стався вибух, водій не зупинив­ся, лише трішки пригальмував. — Авт.). У цих (зловмисників. — Авт.) були кулемети, автомати. Хоча машини були броньовані, все одно люди загинули… Якби водій не зорієнтувався, зупини­лася б машина, наслідки могли бути набагато гірші.

— Розкажіть про основних фігурантів цього злочину.

— Усі четверо виконавців — колишні «айдарівці», учасни­ки бойових дій. Хтось був про­фесійним підривником, хтось штурмовиком. Гаврилюк — лю­дина з найближчого оточен­ня «Морди», довірена його осо­ба. Тому і взявся організовувати цей замах… До речі, на час ор­ганізації цього злочину Гаври­люк офіційно перебував у роз­шуку. Раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вимагання.

— Подейкують, що основний замовник замаху не Гав­рилюк, а Дідух. Але Гаврилюк не розколовся.

— На слідстві доказів щодо Дідуха чи когось іншого здобу­то не було… Виконавці, з якими спілкувався Гаврилюк, дали ви­кривальні свідчення щодо ньо­го як організатора. Гаврилюк зустрічався не з усіма, а з пев­ним колом осіб. Більше сказа­ти може сам Гаврилюк… Якби він заговорив, можливо, ми б здобули більше інформації. І ді­йшли б далі…

— Але на суді Гаврилюк був небагатослівним, говорив, що це все наклеп…

— Намагався спростовувати свою причетність у будь-який спосіб. У нього три чи чотири адвокати, які його захищали. Дехто приїжджав спеціально з Києва.

— Кажуть, Гаврилюку обі­цяли, що його швидко ви­тягнуть… 7,5 року він уже відсидів у СІЗО. Тобто зали­шилося б якихось два роки. Але не так сталося, як гада­лося. Рішення суду — довічне ув’язнення.

— Він міг би вже вийти за «за­коном Савченко»… На сьогод­ні Гаврилюк може сказати, що замовником був будь-хто. На­звати будь-яке прізвище, будь-які дані. Крім його слів, це треба чимось підтвердити. На чому ці слова ґрунтуються? Мають бути беззаперечні докази того, що ця людина причетна до замаху.

— А чому Копитко, який у цій справі виступає як свідок, а не потерпілий, на жодному судовому засіданні не був?

— Потерпілі - родичі цих лю­дей, які загинули. Його свідчен­ня кардинально нічого б не змі­нили. У суді було представлено відео з реєстратора, що демон­струє події, які відбувалися. З вибухом, з втечею їхньої маши­ни… Що він міг додатково ска­зати? Це його особисте право, його змусити ніхто не може. Суд мав достатньо доказів.

— А правда, що один із на­падників був знайомий з охо­ронцем, який вижив?

— Так, вони разом тренували­ся. І ці показання охоронця зі­грали допоміжну роль. Нам вда­лося здобути й інші свідчення. Там, де стався вибух, прохо­дить нафтопровід. Охоронці, які здійснюють охорону нафтопро­воду, бачили підозрілих осіб за декілька днів до самого замаху. Одного добре запам’ятали, бо мав специфічне татуювання…

— Повернусь до Гаврилю­ка. У ЗМІ писали про те, що його звинувачували у вбив­стві 50-річного львів'янина Мар’яна Родича, яке сталося у 2015 році. І Мар’ян Родич нібито був родичем Володи­мира Дідуха.

— Була одна з версій, яка ґрунтувалася на певних дока­зах, але у подальшому причет­ності Гаврилюка до вбивства Мар’яна Родича не було дове­дено. Вбивство Мар’яна Роди­ча розкрито. Наш підрозділ цим займався. Було затримано двох виконавців. Одного — за межа­ми України, іншого — в Україні. Їм було обрано запобіжний за­хід у вигляді тримання під вар­тою. Справа слухається у суді. Мар’ян Родич у жодних родин­них стосунках з Володимиром Дідухом не перебував. Хоча між ними був конфлікт.

А самого Гаврилюка та двох його спільників запідозрили в організації ще одного замаху на відомого львівського бізнес­мена за пів року до замаху на Копитка (З етичних міркувань його прізвища не називатиме­мо. — Авт.). Ця справа ще пе­ребуває на розгляді у суді. Цей бізнесмен колись підтримував дружні стосунки з Копитком. Вони з однієї орбіти…

— А яке відношення до Гав­рилюка має львівський кілер «Біба» (Вова Марко)?

— «Біба» безпосередньо скоював замах на Дідуха в центрі Львова у 2012 році. А в подаль­шому був затриманий під час підготовки до скоєння вбивства Гаврилюка і вчинив самогуб­ство. Його спільник, водій, теж хотів застрелитися, але його за­тримали і врятували. «Бібі» було доведено низку гучних вбивств, скоєних, зокрема, на терито­рії Львівської області. За на­шою оперативною інформацією, він скоїв кількадесят вбивств не лише в Україні, а й за кордоном. У Німеччині є доведений факт скоєння ним вбивства. В Україні він відстрілював і кримінальних авторитетів, і високопосадовців. Це «легендарна» особистість, якщо можна так висловитись, — кілер номер один в Україні.

— У «справі Копитка» фігу­рувало прізвище Олексан­дра Колесника. Яку він віді­грає роль?

— Це свідок, який дав викри­вальні показання відносно Гав­рилюка як організатора та інших учасників. Він теж на перших етапах був задіяний до підготов­ки замаху. Проте в подальшому відмовився від злочинних дій.

— Раніше писали про зник­нення важливого свідка — во­лонтера Петра Кондрака.

— Хто сказав, що він волон­тер? За моєю інформацією, він активний член угруповання Ді­духа, як і Гаврилюк. За фактом його зникнення розслідуєть­ся кримінальна справа. Ми здо­були дані про його причетність до підготовки замаху на Копит­ка. Виконавці давали показан­ня відносно нього. Але на той час, коли ці дані були здобуті, він вважався безвісти зниклий (фактів, що виїхав за межі України, немає). Довести чи спросту­вати його причетність нам нара­зі не вдалося. Він у розшуку як безвісти зниклий. Його справа про зникнення кваліфікована як умисне вбивство.

P. S. Роман Рибіцький та­кож зауважив, що за останні два роки повномасштабної війни злочинність на Львівщині «при­сіла». Утім, дві основні пробле­ми на сьогодні залишаються — шахрайство і збут наркотиків.