«Театр втратив не просто талановиту актрису, а й чудову людину»

«ВЗ» писав, що минулими вихідними Національний театр імені Марії Заньковецької відкрив 106-й театральний сезон виставою-концертом «Тільки у Львові». Неповторне мецо-сопрано Лідії Остринської повинно було звучати того вечора на увесь зал. Але… Сумна звістка чорним крилом увірвалася до родини заньківчан. Лідія Остринська не вийшла на сцену в останній своїй виставі. Її заньківчани відіграли без неї. Актриса відійшла у засвіти…

З 1988 року, майже відразу після театрального університету імені Карпенка-Карого, актриса грала на заньківчанській сцені. Її темперамент та внутрішній «нерв» прикрашали кожну з вистав, у якій була задіяна. Її героїні, навіть ліричні та мелодраматичні, ставали на сцені сильними та неординарними особистостями.

Лідія Остринська належала до тих актрис, які однаково успішно грали у виставах усіх постійних режисерів Театру Заньковецької. У Федора Стригуна, до прикладу, вона зіграла і Галю Вишняківну в «Марусі Чурай», і Галю в «Неаполь — місто попелюшок», Беттіну в «Циліндрі», Одарку у довголітньому шлягері театру «Сватанні на Гончарівці».

У виставах Алли Бабенко — леді Макбет у «Макбеті», Настасію Пилипівну в «Ідіоті», Мадлен в «Любий друг» Гі де Мопассана.

У Вадима Сікорського протягом двадцяти років грала лише основні ролі. Її Кенді Стар у «Польоті над гніздом зозулі», Мотря в «Кайдашевій сім'ї», Мікоела в «Кармен», В’язопуріха в «Історії коня» — стали творчими звершеннями актриси. Також були численні ролі в авторських виставах Ореста Огородника — актриса зіграла майже в усіх його постановка. Це Надія в «Кризі», Наталя в «Останньому гречкосії», Марія в «Безодні», Марія в «Соло для мідних труб», ще Айлін у «Каліка з Інішмаану» Мартіна Макдонаха. Усі ці ролі добре відомі львівським театралам, загальне ж число створених нею в театрі та кіно образів перевищує 80 найменувань.

Крім акторської творчості, Лідія Остринська була також незмінною солісткою оркестру театру Заньковецької з різноманітним пісенним репертуаром. Її сильний, незабутній голос прикрашав більшість програм оркестру.

— У це неможливо повірити, — сказав журналістці «ВЗ» головний диригент Театру Богдан Мочурад. — Вона ввечері повинна була грати у виставі-концерті «Тільки у Львові». А вранці ми почули цю страшну звістку. Це була надзвичайна людина — без зірковості, без необґрунтованих амбіцій. У неї був такий тембр голосу, який можна було вирізнити серед інших. Лідія багато з оркестром співала. Ми записали диск «Трояндовий цілунок». Ліда їздила з оркестром на гастролі в Україні і за кордон, ми зробили сольну програму. Попри те, що була надзвичайно обдарованою і працьовитою, вимогливою до себе, працювала над вокалом, була дуже простою у спілкуванні, дуже доброю. Ні, я не можу з цим змиритися…

— Такі актори відразу не народжуються. Театр втратив не просто талановиту актрису, а й чудову людину, — каже відомий актор-заньківчанин Олександр Норчук. — Лідія була дуже відвертою. Таких, на жаль, мало у наш час. Завжди висловлювала свою думку. На сцені це була першокласна актриса, у неї було чого повчитися. Вона настільки втілювалася в образ, що їй вірили всі. Ми з нею грали у виставі «Криза» чоловіка і дружину. Ми настільки вживалися у цю сценічну сім'ю, що іноді здавалося, що ми поза театром проживаємо цю ж саму «кризу». З нею було надзвичайно легко працювати на сцені, вона миттєво могла вирішити будь-яку ситуацію, якщо хтось призабув слова…

А тим часом…

Прощання з акторкою відбудеться 15 серпня об 11.00 у фоє театру. Поховають Лідію Остринську на Сихівському кладовищі біля доньки та чоловіка.