«Мій телефон вказаний на дверях укриття»

Влада міста зазвичай перекладає відповідальність за стан захисної споруди на самих мешканців. Натомість львів'яни, які самоорганізувалися, зуміли довести свої укриття до ладу власними силами і самі контролюють, чи вони відчинені під час повітряної тривоги.

Підвал стане могилою

Кожне четверте укриття на Львівщині непридатне до використання — такими є висновки перевірки комісії у складі представників Управління ДСНС у Львівські області, поліції та органів місцевої влади та самоврядування. Частина сховищ виявилася зачиненими, окремі з них не відповідали технічним умовам.

Двадцять п’ять укриттів на момент відвідин комісії були частково чи повністю затопленими. Під час повторної перевірки ситуація покращилася, і непридатними визнали 1192 укриття з усієї кількості (7901 об'єкт). Недоступними для відвідування були лише 272 сховища.

«Інформацію з перевірки передаємо органам влади, вони мають вживати заходів для того, щоб всі укриття були придатними, — каже речник ГУ ДСНС України у Львівській області Віталій Туровцев. — Говоримо про легко доступні найпростіші укриття, де люди у найкоротший термін можуть сховатися під час ракетного обстрілу. Це можуть бути і підвали, і паркінги, місця, які забезпечують захист від уламків і завалів, коли буде пряме чи часткове влучання боєприпасів десь поряд».

За його словами, з’ясувати, де є найближче до вашого помешкання укриття, потрібно заздалегідь, ще до початку повітряної тривоги.

«Якщо ви живете у певній будівлі, то знаєте, що у вас укриваються там. Якщо будівля належить до комунальної власності, уточняєте в ЛКП. Якщо тривога застала вас подалі від дому, заходите у будь-який комерційний заклад, де є укриття. У спальних районах — це висотки, у них є підвальне укриття, вони промарковані. Не було таких проблем, щоб хтось стояв надворі і не знав, де сховатися», — додав пан Туровцев.

Перевірку укриттів здійснюють і представники Групи громадського моніторингу ОЗОН. Вони заповзялися дослідити стан та основні виклики захисних споруд цивільного захисту у містах нашої країни, зокрема у Львові. З сорока трьох укриттів у місті лише 31 їм вдалося знайти. З усіх лише 13 мали вказівні знаки «УКРИТТЯ». Відчиненими (не на час тривоги) виявилися дев’ять і лише шість мали справне електропостачання.

«В історичних будинках зазвичай укриття в аварійному стані. Є проблема з маркуванням шляху до укриття (немає вказівних знаків), -розповідає координаторка Групи громадського моніторингу ОЗОН, ГО Центру громадянських свобод, Іванна Мальчевська. — Потрібно почати роботи з облаштування та налагодження укриттів».

За її словами, за більш, ніж сімнадцять місяців повномасштабної війни можна було знайти дієвий механізм виділення та реалізації коштів на такий ремонт. Мешканка п’ятиповерхового будинку по вул. Виговського, 37, Юлія Яцик залишила у соцмережі гнівний коментар під постом начальника Львівської обласної військової адміністрації Максима Козицького. Вона обурюється, що досі влада не облаштувала належно їхню захисну споруду.

«Наше укриття, якщо його взагалі так можна назвати, в жахливому стані. Це підвал житлового будинку, де валяються пляшки, розбите скло, купки котячого лайна. Каналізаційні труби протікають, про, що не одноразово повідомляли наше ЛКП „Сяйво“, але безрезультатно», — скаржиться жінка. За словами пані Юлії, сюди ніхто не хоче спускатися, бо у разі «прильоту» — підвал швидше стане могилою для людей, аніж когось захистить.

«Мешканці будинку зверталася до заступника директора ЛКП про допомогу, описали ситуацію. Він відповів, що прибиранням і вивозом сміття з підвалу вони не займаються, що цю послугу не надають за договором. Якщо мешканці хочуть, щоб працівники комунального підприємства все вивезли, це буде за окрему плату», — каже обурена жінка.

«Мешканці мають визначити відповідального за укриття»

«На сьогодні житлові будинки списані з балансу місцевих рад. Мешканці є співвласниками своїх будівель, тому самі вирішують чи їхнє укриття буде цілодобово відкрите чи лише під час тривоги. Вони визначають відповідального за укриття. Така людина повинна вчасно прийти і його відчинити, — каже заступниця мера Львова з питань житлово-комунального господарства Ірина Маруняк. — Під час перевірок ми виявили певні недоліки захисних споруд. Зараз усуваємо їх разом з керівними компаніями та районними адміністраціями». «

Є загальні вимоги для всіх захисних споруд, наприклад, табличка, що це місце укриття, два входи, вентиляція повітря, облаштування його, щоб туди не потрапляло сміття чи вода, щоб туди могла дістатися людина з особливими потребами. Окремо можна говорити про утримання та експлуатацію найпростіших укриттів, якими є підвали у житлових будинках, та споруд подвійного призначення", — розповідає адвокат-правозахисник Софія Шутяк.

За її словами, найпростіші укриття мають бути обладнані для перебування там людей дві доби, відповідно забезпечені місцями для сидіння, лежання (лавками, нарами, стільцями тощо). Також ємностями із питною водою — 2 л на добу на одну особу та технічною водою, контейнерами для зберігання продуктів харчування, виносними баками, що щільно закриваються від нечистот, якщо немає каналізації, резервним штучним освітленням, первинними засобами пожежогасіння, засобами надання меддопомоги, засобами зв’язку і оповіщення, інструментами — лопатами, сокирами, пилками тощо. За її словами, щороку міська та обласна влади мали виділяти кошти на матеріальний резерв для забезпечення цивільної безпеки.

Якщо мешканці створили ОСББ, вони мають у власності всі приміщення допоміжного призначення, зокрема — підвали чи паркомісця. Тоді ОСББ має визначити відповідальну особу чи осіб за створення і облаштування місця-укриття.

«Якщо це комунальний будинок, під управлінням міста, відповідно житлово-експлуатаційні управління, а їм передано на обслуговування районними адміністраціями будинки, мають призначати таку відповідальну особу, — вважає пані Шутяк. — Якщо цього не зроблено, можна звернути зі скаргою в управління ДСНС з вимогою організувати перевірку».

Окрім гарячої лінії міста, повідомляти про проблемні укриття можна у поліцію, вони повинні реагувати на випадки, наприклад, коли під час повітряної тривоги захисна споруда зачинена.

Порятунок тих хто тоне, у їх власних руках

Одним з позитивних прикладів, коли самі мешканці зробили все, щоб не втратити своє укриття, є ситуація довкола бомбосховища за адресою вул. Поповича, 6 а, Галицький район міста. Забудовник на сумісній ділянці, куди виходить вентиляційна шахта і головний вхід укриття, мав намір будувати дім. Майбутня забудова могла постати впритул до сховища і унеможливити його функціонування.

«Йдеться про протирадіаційне укриття розрахованого на трьохсот людей. Його будували в 60-ті роки, радянська влада, щоб у центрі міста ховалася парт верхівка, коли почнуться воєнні дії. Сховище гарно збудоване. Має правильні герметичні двері, там багато різних кімнат, санвузол. Воно у доброму стані. Спільно з мешканцями сусідніх будинків ми провели туди водопостачання, принесли меблі, воду і аптечки, побілили стіни», — розповідає громадська активістка Ірина Юзик. Але, якщо б не протести цих людей, його вже могло і не існувати.

«Забудовник казав, що тут постане гарний будинок і паркінг на місці сховища. А я ще тоді говорила, що укриття важливіше, адже в країні війна! І наразі нам вдалося його зберегти», — наголошує активістка. Похвалитися своїм укриттям також можуть і мешканці будинку у Залізничному районі, де живе ведуча радіо «Львівської хвилі» Віра Пузенко. Об'єднавши зусилля, вони змогли зробити для себе якісне укриття. Тут є все для комфортного перебування людей під час повітряної тривоги: дерев’яні піддони, надувні матраци, щоб можна було спати, столик і крісла, електрочайник. Працюють розетки і WI-FI. Мешканці подбали про запаси води. Укриття постійно відчинене, але на вході написано, що є відео нагляд.

«У нашому будинку проживають шість сімей. Хто, що мав, то приніс в укриття. Починається тривога, кожен бере свої тарілки, склянки, а я, наприклад, беру баняк плову і всіх пригощаю. Ми там граємо в ігри, розважаємо дітей. Вони люблять той період, коли ми спускаємося в укриття, бо всім там дуже весело і цікаво», — розповідає ведуча.

За її словами, з недоліків у підвалі немає санвузла та протічної води. Замість другого виходу, сусіди поставили драбину до невеличкого віконечка, у випадку, якщо б треба було вийти іншим шляхом.

«Коли діти бігають, то піднімається пилюка. Позбутися її нереально, добре було підлогу залити бетоном. Когось одного відповідального немає. Ми самі спустилися, поприбирали, позамітали, попшикали стіни водою. Не сиділи і не чекали, поки хтось за нас зробить. Відчуваємо себе там у безпеці, — зауважує пані Віра. — З початком повномасштабного вторгнення було дуже страшно, і ми розуміли, що кудись треба ховатися. Запорука нашого успіху — це те, що наші сусіди гарно організовані, і будь-яке питання вирішується дуже швидко. Ця історія не так про укриття, як про згуртованість між сусідами».

Під час того, як минулого року на Львів летіли ракети, зокрема атакувати Львівський бронетанковий завод, в укритті за адресою вул. Максимовича 7б, що у Сихівському районі, був справжній ажіотаж. Люди позбігалися з усіх-усюд так багато, що було складно за останньою людиною зачинити двері. Зараз мешканці цього п’ятиповерхового будинку у своєму підвалі ховаються менше.

«Але це до наступної ракетної атаки Львова, адже війна триває, — каже голова ОСББ пан Олег. — Мій телефон вказаний на дверях укриття, і я завжди готовий, при потребі його відчинити. Мешканці будинку теж усі мають ключі від підвалу».

За його словами, укриття вони змушені зачиняти, адже, коли був вільний доступ, сюди заходили різні люди, зокрема — безхатьки, і вони навіть одного разу влаштували пожежу. У підвалі зберігаються особисті речі людей.

«На час тривоги я двері відчиняю. У цьому укритті є два входи і чотири запасних пожежних виходи. Був випадок, коли якийсь юнак під час тривоги зайшов з іншого боку, побачив, що двері зачинені і здійняв галас, доповів в районну адміністрацію. Він просто не розібрався», — пояснює голова ОСББ.

У цьому укритті є лавки для сидіння людей, освітлення, WI-FI, протічна вода, встановили буржуйку, навіть поставили унітаз.

«Ми зробили невеличкий запас дров, на випадок, якщо б не подавали тепло. І все за кошти наших мешканців, -- розповідає пан Олег. -- Райадміністрація єдине, що зробила, це вивіску, що тут сховище».

Якщо є хоч трошки пристосований підвал, люди з цього будинку самі б мали зібратися, згуртуватися і щось там робити.

«Від нас теж може щось залежить? Поприбирати, поставити лавочки, провести світло. Просто треба активістів більше», — вважає чоловік.

Тетяна Метик та Микола Хилюк