Чому учасники та їхні батьки вважають цьогорічний мультипредметний тест «провальним»?

У багатьох містах України і за кордоном завершилася основна сесія Національного мультипредметного тесту, що розпочався 5 червня 2023 року. Попри воєнний стан, в Україні вдалося його провести. І хоча остаточних результатів ще нема, як і невідомо, скільки учасників склали на найвищий бал — 200, певні висновки можна зробити.

Мало не з перших днів у соцмережах випускники та їхні батьки нарікали на дуже складні завдання (торік, кажуть, дати правильні відповіді міг навіть непідготовлений учасник. — Г.Я.), на погану організацію проведення мультипредметного тесту, а дехто взагалі називає його «провальним». Мовляв, комп’ютери зависали, завдання не зберігалися, а 20 червня взагалі був справжній армагеддон, бо, як тепер з’ясувалося, відбулася хакерська атака, через що багатьом учасникам довелося того ж дня писати заяви на участь у додатковій сесії. А це, переконують батьки учасників, додатковий стрес і для дітей, і для самих батьків.

«Якщо під час проходження тесту у мого сина постійно „зависав“ комп’ютер, то чому його не пересадили за інший», — запитує мама випускника пані Олена. Інші батьки тут же відповідають, що у центрах проведення тестування не подбали про додаткову техніку, бо ж навіть ті, основні, не відповідали сучасним вимогам. Багато дітей особисто написали, що заповнені ними відповіді з незрозумілих причин зникали. І «червоні» віконечка раптом ставали «білими».

"То чи не варто запровадити паралельно з відповідями на комп’ютері і відповіді на папері? Щоб потім ніхто не казав, що діти лукавлять, бо, мовляв, не відповіли і в кінці - через 180 хвилин кажуть, що у них пропали відповіді. Якби паралельно йшов і паперовий варіант відповідей, тоді б і дитина не могла схитрувати, і ніхто з інструкторів не міг би її звинуватити у неправдивій інформації", — написав пан Іван з Дрогобича.

Сусідський хлопчик, якого знаю особисто (дитина вчиться на «відмінно» з першого класу. - Г.Я.), розповів журналістці «ВЗ», що вірив, що матиме якщо не три по 200, то, принаймні, не менше, як по 180 балів за кожен предмет, адже, окрім доброго навчання, ще й серйозно займався з репетиторами. Відповіді цієї старанної дитини зникали раз за разом, і він аж 7 (сім!) разів вводив нові на комп’ютері. Інструктори не могли нічим допомогти, хоча, треба віддати цим людям належне — вони дуже старалися. Техніка підвела! Так, хлопчикові дали додатковий час, але, як потім сказав його батько, «ті бали не вартують нервів моєї дитини!».

Дехто з батьків пише, що на всю Львівську область майже нема 200-бальників. Лише про двох написали у пресі. «Це що, у школі погані вчителі, що не вміють підготувати дитину до іспиту, чи ті репетитори, які брали за підготовку чималі кошти, не справилися із завданням? Моя донька — медалістка, і ця медаль — заслужена! А НМТ склала лише на 150 балів. Каже, що завдання були надскладні! Хто розробляв ті тести, якщо медалістка не може на них відповісти, то що казати про тих дітей, які вчилися значно гірше?», — пише Андрій Ф. у соцмережах.

А чому й справді усе так відбулося, і що варто змінити, беручи до уваги ті «проколи», що трапилися на цьогорічній сесії НМТ, журналістка «ВЗ» запитала у директорки Львівського центру оцінювання якості освіти Лариси Середяк.

— Позитив є у тому, що явка учасників по Україні понад 95 процентів, по Львівщині, мабуть, ще вища. Цього року був лише комп’ютерний варіант, — каже пані Лариса. — Є велика особливість, бо це комп’ютерна програма, що пов’язана з електрикою, інтернетом, мережею, великою кількістю одночасних заходів у систему. Так, були проблеми протягом 10 днів проведення НМТ з роботою самої комп’ютерної платформи, що відчували учасники. Велика проблема була у перший день тестування, і велика проблема була в останній день, коли ми відчули сильну хакерську атаку і учасники не мали можливості завершити тестування так, як вони очікували і як вони до того готувалися. Були проблеми в окремих пунктах зі світлом, але ми викликали бригади, які ремонтували поламку. В окремих пунктах були проблеми з інтернетом, а до того ще додалися повітряні тривоги, які не давали завершити роботу.

— Пані Ларисо, кажете, що була проблема, коли одночасно всі входили у систему. А скільки серверів обслуговувало мережу?

— Не можу сказати, бо ми не маємо доступу до тієї програми. Ця програма — одна на Україну, яка охоплює і закордон. Одночасно за київським часом у різних країнах учасники входили у систему. Протягом 10 днів ми працювали у дві зміни.

— Це правда, що цьогоріч були надзвичайно складні завдання?

— Скажу чесно: я не бачила жодного завдання. У перший день з’явилися в інтернеті завдання з тимчасових пунктів тестування. Це була для нас неприємна ситуація, бо це означало, що хтось сфотографував, що інструктори не додивилися, як учасник фотографує. Але було звернення Українського центру оцінювання якості освіти про те, що завдання не повинні повторюватися. Щодня вони були інші. Щодо складності завдань, це будуть оцінювати вчителі, коли відкриють ці завдання, але мушу сказати, що торік, коли нас застала повномасштабна війна і ми проводили тестування у серпні, це був форс-мажор. Бо за три місяці ми підготували і програму, і завдання, то велику частину завдань бралося із завдань попередніх років, які вже були опрацьовані і апробовані. А вже цього року, знаючи і готуючись до проведення НМТ, Український центр готував зовсім нові завдання. Мабуть, ці завдання були складнішими і незнайомими. Так, ми розуміємо, що цей період навчання — дистанційне, в укриттях, з сиренами, зі стресами — він не є аж таким системним. Звісно, могли бути якісь прогалини, які десь пройшли з репетитором, десь — ні. Мабуть, через це дітям видавалося, що завдання є важчими. Але усі завдання відповідають шкільній програмі. І на ці завдання їм виділено 180 хвилин. Я особисто була вражена, коли діти через 60 хвилин виходили. Кажу, що ще дві години часу, а вони відповідають: «Що знав, то написав». Це свідчить про слабку підготовку деяких учасників, які керувалися лише своєю інтуїцією. Тим дітям, у кого зависав комп’ютер, час додавали. І через повітряні тривоги також час додавали. Повторюся: особливо складним було 20 червня, коли не запускалася програма, зависали комп’ютери, ми тим дітям запропонували написати заяву на додаткову сесію, що відбудеться у липні.

— Саме 20 червня у дітей зникали відповіді…

— Просто дитина не знає, що та відповідь, яка вже є, вона залишається на сервері. Ми маємо у Центрі можливість та інструктор в аудиторії побачити, чи відповіді дітей збережені. Ми не знаємо, чи вони правильні, але бачимо, чи вони збережені.

— Візьмемо конкретний випадок, коли у хлопчика відповіді зникали, інструктор приходив, просив перезавантажити комп’ютер, дитина сім разів вносила ті відповіді. То, виходить, інструктор не бачив, чи збережені відповіді? Хіба не можна було цього передбачити?

— На кожному пункті тестування є резервний комп’ютер. Не у кожній аудиторії, але один на пункті є. Можливо, він був зайнятий кимось з учасників. Знаю про ці випадки, це було 20 червня. Усім учасникам, у кого були проблеми з комп’ютерами, запропоновано взяти участь у додатковій сесії.

— Вважаю, що це, справді, провал, бо запасний комп’ютер має бути у кожній аудиторії, де діти складають іспити.

— Ми будемо про це говорити, бо зараз у нормативних документах прописаний один резервний комп’ютер на пункт. Ну, і треба ставити питання про оновлення комп’ютерів. Має бути техніка з відповідною швидкістю інтернету і відповідною пам’яттю.

— Якщо не можна передбачити у кожній аудиторії запасного комп’ютера, бо це дорого, то чи не можна запровадити паралельно аркуш з паперовими відповідями? Відповіді зникли, то є папір? Дитина би тоді не вносила сім разів відповіді…

— До паперової версії ми не повернемося. Це дуже дорого. Треба вдосконалювати комп’ютерні програми.

— Чи вже відомо, скільки 200-бальників маємо?

— Усі результати будуть 28 червня в особистих кабінетах учасників. А коли нам скаже Український центр, ми вам тоді озвучимо цю цифру. Але попереду ще додаткова сесія…