“Чистка” у владі: краще пізно, ніж ніколи

Здається, на вулиці Банковій таки дослухалися до регулярних і тривожних попереджень патріотичних політиків про засилля російських агентів, зрадників у коридорах влади — і взялися за їх нейтралізацію. Шкода, що так пізно. Якби зважили на набат “критиканів” раніше, можливо, сьогодні всі ми жили би у більш безпечній Україні і, за відомою порадою президента, преспокійно ходили би на шашлики…

Приховували інформацію про російський наступ

За звинуваченням у державній зраді затримано Олега Кулініча, колишнього начальника Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим, а донедавна - радника, офіцера з особливих доручень ексголови СБУ Івана Баканова. Про підозру у державній зраді заочно повідомлено колишньому заступнику секретаря Ради нацбезпеки та оборони (в часи Януковича) Володимиру Сівковичу. Як випливає із текстів оголошених підозр (на них посилається сайт slovoidilo.ua), Кулініч разом із Сівковичем як члени злочинного угруповання забезпечили російським окупантам швидке захоплення південних областей України, а також максимально приховували інформацію про плани наступу росії з тимчасово окупованого Криму на південь України. Обидва “зливали” росії секретні відомості з України, негативно впливали на кадрові призначення та управлінські рішення в СБУ.

За даними слідства, українські контррозвідники о першій ночі 24 лютого сповіщали Кулініча, що широкомасштабне вторгнення в Україну розпочнеться буквально через кілька годин, однак обидва фігуранти кримінальних справ (Сівкович — як московський куратор Кулініча) зробили все, щоб цю новину вище керівництво України дізналося якомога пізніше. Тому, як ідеться у матеріалах слідства, наступ російських окупантів з боку Криму став несподіванкою для Збройних сил України, відтак окупанти змогли досить швидко захопити частину південних регіонів країни…

Говорячи про Сівковича, не треба забувати, що саме він був одним з тих, хто разом з колишнім головою Київської міськдержадміністрації Поповим давав команду на силовий розгін мирних протестувальників на Майдані, що згодом і спричинило Революцію Гідності.

Кілька днів тому секретар РНБОУ Олексій Данілов анонсував інші гучні затримання. Натякнув, що йтиметься про “експертів-політологів”, які несподівано зникли з екранів та із соцмереж після 24 лютого.

“Ви можете звернути увагу, як пропали деякі люди, які не злазили з екрана телебачення і радіомовлення нашої країни. Вони десь зникли. І ніхто не знає, де вони знаходяться. Такі були потужні люди, які б не засинали після того, як вони б не зробили той чи інший виступ або в засобах масової інформації, або в соціальних мережах. А після 24 лютого вони якось зникли”.

Розгадка цієї інтриги прийшла після того, як стало відомо, що підозру про державну зраду оголошено двом урядовцям часів Януковича-Азарова — ексміністру закордонних справ Костянтину Грищенку та колишньому міністру юстиції Олександру Лавриновичу (обидва перебувають тепер за кордоном). Саме вони, згадайте, як “відомі аналітики”, не вилазили з ефірів на каналі “Україна 24” з її “перевзутими” ведучими, які донедавна вели ток-шоу на заборонених нині проросійських медіаресурсах. Саме з мовчазної згоди Грищенка-Лавриновича було підписано трагічні для України Харківські угоди, які продовжили перебування у Криму Чорноморського флоту росії на 25 років…

Відставку Демченка пояснили станом здоров'я…

Усі ці новини про боротьбу з ворогами й колаборантами потіснила звістка про те, що з посади першого заступника секретаря РНБОУ і голови Комітету з питань розвідки при президентові звільнено Руслана Демченка. В Офісі президента пояснили його відставку проблемами зі здоров’ям. Але проблема, здається, в іншому.

Питання до цієї особи питання виникали давно. Їх піднімали проєвропейські політичні сили і громадянська спільнота. За словами нардепа від “Голосу” Сергія Рахманіна, у 2010 році тодішній перший заступник глави МЗС Демченко був причетний до розробки злочинних Харківських угод з росією, запевняв політикум в їх перевагах для України (мовляв, забезпечать стабільність), переконував парламентський комітет дати добро на їх ратифікацію. Як відомо, згадані угоди дозволили росії суттєво наростити її військову могутність у Криму, що мало фатальні для України наслідки.

“Це російський шпигун, - казав про Демченка відомий блогер Юрій Бутусов. - Він не просто курував створення Харківських угод, а й контролював їх виконання. Коли російські війська зосереджувалися у Криму, він був першим заступником міністра закордонних справ і приховував їх пересування. Не повідомив про порушення угод росією. Демченко — реальний учасник агресії росії у Криму. Допомагав їй захопити наш півострів”.

Випадково чи ні, але через шість днів після підписання згаданих Харківських угод Демченка призначили у МЗС куратором двосторонніх відносин з росією…

Згодом цей дипломат-чиновник виправдовував перед Заходом дії диктаторського режиму Януковича щодо засуджених за політичними мотивами лідерів тодішньої опозиції Юлії Тимошенко та Юрія Луценка. Демченко гальмував євроінтеграцію України. У листопаді 2013-го був одним з учасників того засідання уряду Азарова, де повідомили, що підписання Угоди про асоціацію України з ЄС відкладається. А перед тим разом з іншими українськими високопосадовцями їздив до москви на консультації щодо торпедування Асоціації з ЄС.

Попри такий шлейф вельми сумнівних діянь, ігноруючи закон про люстрацію, за яким Демченко не мав права на роботу в органах влади, президент Зеленський усе-таки взяв Демченка у свою команду. Створив для нього нову посаду — голови Комітету з питань розвідки при президентові. І тим необачно підпорядкував йому всі українські розвідслужби, віддав у руки цієї підозрілої персони інформацію від усіх вітчизняних агентів…

Журналіст Юрій Бутусов каже, що з приходом Демченка було провалено кілька сміливих задумів українських спецслужб. У тому числі - операцію із затримання “вагнерівців”, інформацію про яку було передано у чужі руки кимось із учасників наради у президента. Серед них був і Руслан Демченко.

До слова, Демченко і його дружина свого часу закінчили академію КДБ у москві. Сівкович у 1983 році служив у рядах цієї радянської спецслужби. А колишніх кадебістів, як кажуть, не буває…

У листопаді 2021 року під час масштабної пресконференції президента Бутусов поставив Зеленському запитання про Демченка. Але глава держави захищав його, казав про непричетність Демченка до Харківських угод. І при цьому зверхньо дорікав Бутусову за його “прискіпування”, натякаючи на замовність поставлених питань…

“Для усіх зрозуміло, що звільнили Демченка саме тому, що докази його роботу на росію очевидні для усіх, а найбільше - для наших союзників у США, - констатує Юрій Бутусов. . Саме через провал роботи комітету з розвідки при президенті у січні-лютому 2022-го не було проведено мобілізацію оперативного резерву, не було проведено розгортання територіальної оборони, не було вчасно підірвано мости через Чонгар, не було захищено з тилу Маріуполь, не було вчасно евакуйовано населення на напрямках російських ударів... Я стверджував, що Демченко, який контролював усю українську розвідку, причетний до провалу усіх наших спецоперацій у 2020-му. І тепер після початку війни це збагнув і президент”.

А тим часом…

Народний депутат Олексій Гончаренко каже, що після заяви секретаря РНБОУ Олексія Данілова підозри про державну зраду може бути оголошено проросійським політикам Євгенію Мураєву та Вадиму Рабіновичу. “Потрібно швидше, щоб обидва не змогли втекти”, - зазначив Гончаренко. Однак, як стало відомо, Рабіновича в Україні вже немає. Напередодні указом президента його було позбавлено українського громадянства.

Коментар для “ВЗ”

“Демченком пожертвували, щоб зняти напругу щодо Єрмака-Татарова...”

Віталій Кулик, директор Центру дослідження проблем громадянського суспільства

Ви запитуєте мене про відставку Демченка - як про “запізніле прозріння Володимира Зеленського”... Я не поділяю оцінок більшості політиків, аналітиків, які називають Демченка російським шпигуном, агентом впливу. Він є функціонером-виконавцем, який не формує політику, а виконує її. Коли отримує доручення — реалізує їх. За різних політиків Демченко виконував різні команди, зокрема, щодо українсько-російських відносин. Коли державна політика України була спрямована на встановлення інтеграційних зв’язків із росією, Демченко втілював це завдання. Як професіонал, як виконавець, що може грати у співпраці з МЗС, силовиками, розвідкою, Демченко влаштовував і Ющенка, і Порошенка, і Зеленського. Тому його й варто розглядати, говорячи образно, як скальпель у руках хірурга. Питання - до хірурга. До того, яка у нього мета…

Щодо начебто “прозріння”. Я думаю, що Демченка усунули саме через те, що накопичилося багато запитань. Не так до нього особисто (бо він і так уже вкрай демонізований) - ці запитання виникають щодо голови Офісу президента Андрія Єрмака і його заступника Олега Татарова. Тому Демченком пожертвували, щоб певною мірою на певний час зняти напругу щодо цих персон. Щоб зняти питання, які у багатьох американських політиків виникають щодо того, хто “злив” інформацію про “вагнерівців”, ким є Єрмак для Зеленського тощо.

На цей час Демченко своє відіграв. Очікувань, що у нас з’явиться тренд поліпшення відносин з російською федерацією, нема. Тому в Демченку як у фахівцеві з даного напрямку, відпала будь-яка потреба. А демонізація цієї фігури прискорила її відставку.