Передплата 2024 «Добре здоров’я»

«Сил і засобів для протистояння агресору достатньо! Із постачанням зброї усе гаразд»

Військовий експерт Петро Черник має «стратегічний оптимізм» щодо наших можливостей відбити новий наступ росії на сході й півдні

До Великодня рукою подати, однак пасхального настрою в українців не видно. Люди з тривогою вслухаються в офіційні повідомлення про те, що росія уже фактично розпочала новий, ще більш кривавий наступ на Україну. Ознаки потужної ворожої навали вже помітили, зокрема, на Луганщині, де рашисти захопили Кремінну. Ракетно-бомбових ударів противника все частіше зазнають як військові об’єкти, так і цивільна інфраструктура у різних регіонах країни. Ворожа армада, зосереджена біля лінії зіткнення, настільки зросла за останні тижні, що сумнівів не залишається: розлючений воєнними невдачами путін намагається атакувати Україну з новою силою... Та опускати руки нам не варто. У цьому протистоянні неодмінно вистоїмо! Таку впевненість має співрозмовник “Високого Замку” – кандидат політичних наук, учасник бойових дій, полковник у відставці Петро Черник.

Петро Черник
Петро Черник

– Пане Петре, це великомасштаб­ний наступ росіян по всьому фронту, чи їхня атака буде локальною?

– Новий російський наступ розпочав­ся по всій лінії розмежування у Півден­но-Східній Україні. Це буде найбільша, наймасштабніша, комплексна бойова операція на європейському театрі во­єнних дій, якої Європа не бачила з часів Другої світової.

Співвідношення сил визначити важ­ко. Кількість бойової компоненти ворога вимірюватиметься десятками тисяч лю­дей і одиниць техніки. Така реальність. І це має пояснення. Лютнево-березневий “бліцкриг” росії зірвався. У москві зро­зуміли: Україна – серйозний суперник. Агресор не зміг захопити Києва. Тож по­літичне виживання путіна тепер напряму пов’язане бодай з якимись його успіхами в Україні. Попереду у росії – “сакральне” свято “побєдобєсія”. Відтак для путіна буде принциповим показати свої воєнні удачі в Україні, успіх російської зброї. Ін­ших варіантів для нього немає.

– Метою путіна буде вихід на ад­мінкордони Донецької і Луганської областей? Чи він ставить перед со­бою більші цілі?

– Ворог просуватиметься так дале­ко, як ми йому дозволимо. Боротьба йти­ме за кожен кілометр, та навіть за ко­жен метр. Завдання путіна – відрубати по південно-східній лінії якомога біль­ше української території. Наскільки йому це вдасться, спрогнозувати важко. Але я маю стратегічний оптимізм. Бо наші Збройні сили навчилися воювати якісно. Технологічно наближаємося до військо­вих спроможностей росії, а де в чому їх випереджаємо. За мотивацією україн­ці далеко попереду ворога. Його б’є не тільки ЗСУ, а вся українська нація.

Зараз московський імперіалізм бо­реться за своє виживання. Склалася уні­кальна історична ситуація, коли немає ті­ней і півтіней – є лише чорне і біле. Або вони нас, або ми їх! Інших сценаріїв не іс­нує...

Як на мене, на нас чекають кілька тиж­нів дуже активних, важких бойових дій. Може йтися навіть про кілька місяців. По­тім складеться якась лінія розмежуван­ня. Допускаю, нам не вдасться повністю вибити ворога з території України. Може бути встановлено “проміжний” мир. А за деякий час – через рік-два, три, п’ять – росія відновить свої зазіхання на Україну.

– путін не полишить наміру захопи­ти Україну?

– Не треба прив’язуватися до чинного президента росії. путін там колективний. Навіть якщо місце нинішнього кремлів­ського правителя займе патрушев, шой­гу чи будь-хто інший – буде те саме.

Проблема нашого історичного проти­стояння з росією розв’яжеться за кіль­кох обставин. Перша: російська федера­ція дефрагментується на 15-20 держав. Друга: утворені на місці рф нові держа­ви не матимуть ядерної зброї. Третя об­ставина: Україна вступить у НАТО. Коли всі ці умови складуться докупи, аж тоді ми зможемо спокійно видихнути і почати жити мирним життям. В іншому випадку жодних перспектив на безпечне існуван­ня не буде. І не треба годувати себе ілю­зіями.

– Ви кажете про тижні й навіть мі­сяці нових важких боїв з рашистами. Але ж через кілька днів – Великдень. Під час християнських свят не заве­дено воювати...

– Це не заведено у цивілізованих лю­дей. Нам пора перестати дивитися на росіян як на цивілізованих людей! Зга­дайте, що вони у гуманізованому ХХІ сто­літті наробили у Бучі, Ірпені, Бородянці, Маріуполі?! Після Другої світової війни, після вироблених міжнародною спіль­нотою принципів мирного співіснуван­ня, які передбачають відмову від погро­зи силою, російські нелюди пересилають додому награбовані унітази й жіночі тру­си! Чи може таке прийти в голову цивілі­зованій людині?! А для росіян це – нор­мальна практика! Якщо ці істоти з їхніми маніакальними ідеями “русского міра” вбивають, катують, ґвалтують, то як їх можна називати християнами? росія – нецивілізований світ. За її скинутою мас­кою – обличчя ординського звіра.

Читайте також: «Щоб перемогти, потрібно показники втрат ворога довести до 100 тисяч убитих, полонених і поранених»

– Чи є в українського війська що протиставити путіну?

– Є! Гарантую! Хочу заспокоїти ваших читачів: сил і засобів для протистояння агресору в України достатньо. Приціль­ний наш удар по флагману чорномор­ського флоту – крейсеру “москва” – став серйозною поразкою росії. Більше ста років чогось подібного вона не зазнава­ла. Крайнє фіаско росії було у 1905-му, коли її імператорський флот біля остро­ва Цусіма зазнав нищівного розгрому від японців...

Крейсер “москва” будували для того, щоб завдавати удари по натовських авіа­носцях. Передбачалося використовува­ти на цьому кораблі ядерну зброю. Якщо ми змогли потопити такий крейсер, то, запевняю вас, готові й надалі робити щось подібне. Ми потужно озброюємо­ся. Єдина проблема: чисельність росій­ського війська більша.

Утім, не треба цього боятися. У нас не­має іншого сценарію, ніж перемагати. Бо кремль поставив собі за мету не просто поневолення української нації – він гото­вий її знищити. москва не пробачить нам того, що хочемо бути незалежною дер­жавою. Це треба усвідомити раз і наза­вжди. Чим нинішні фотографії з Бучі від­різняються від фотографій 1941 року, де зафіксовано безчинства енкаведистів у львівській тюрмі на Лонцького? Та нічим! Те саме звірство!

Ніде ніхто у світі, крім росіян, не чинив чогось подібного до Голодомору... Якщо росіяни раніше були такими, то невже те­пер будуть іншими? Тому в нас не зали­шається іншого виходу, як перемагати їх.

– Чи допоможе нам у цій борні з во­рогом цивілізований західний світ?

– Він і так нам уже допомагає. Якби не його зброя, Україну росія завоювала би давно. Згадайте, як проходили перші дні війни: наші невеликі підрозділи сотнями спалювали ворожі танки, збивали десят­ки повітряних цілей. Ми знищили уже 167 російських літаків, 147 – їхніх гелікопте­рів. До моменту агресії у нас не було до­статньо засобів для ураження цих цілей. А тепер ми їх маємо! Попри те, що ро­сія і далі завдає по Україні ракетні уда­ри, якість нашої протиповітряної оборо­ни суттєво зросла. І все це нам не впало з неба – допомогли західні партнери.

Із постачанням зброї у нас усе гаразд. Усе йде за планом. Так, як треба. Усе за­лежатиме від тактичної майстерності. Від мужності нашого солдата, від його мотивації. Я вірю у наші Збройні сили, у нашу націю!

Читайте також: Якщо витримаємо атаку ворога на сході, то почнемо наступ на окупантів

Схожі новини